TextBook — Я голосую за те, щоб мені відтяли голову замість нього.
— За виправдання, — сказав Сімурден. — Пишіть, секретарю.
Секретар написав: «Сержант Радуб: виправдати».
Потім секретар сказав:
— Один голос за смерть, один голос за виправдання.
Голоси поділились.
Тепер мав голосувати Сімурден.
Він підвівся. Скинув свій капелюх і поклав на стіл.
Він не був уже блідий, його лице було кольору землі.
Якби всі присутні лежали в трунах, то й тоді тиша не була б глибша.
Сімурден сказав урочисто, повільно й твердо:
— Підсудний Говен, слухайте. В ім’я республіки, військовий суд більшістю двох голосів проти одного…
Він спинився, немовби вагаючись. Чи він вагався перед смертю? Чи він вагався перед життям? Всі затаїли подих, Сімурден продовжував:
— …ви засуджені до смертної кари.
Його обличчя виражало муку зловісного тріумфу. Коли Іаков у темряві примусив подоланого ним ангела благословити його, на обличчі його, певно, була така ж усмішка.
Та це був тільки відблиск, що швидко зник. Сімурден знову застиг, сів, надів свій капелюх і додав:
— Говен, ви будете страчені завтра при сході сонця.
Говен підвівся, уклонився і сказав:
— Я дякую судові.
— Виведіть засудженого, — сказав Сімурден.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 106. Приємного читання.