— Справді, такий підземний хід є в замку Жупельєр, в замку Юноде і в Кампеонській башті. Але нічого подібного немає в Ла-Тургу.
— Ні, є, монсеньйор. Я не знаю тих ходів, про які монсеньйор каже. Я знаю тільки хід у Ла-Тургу, бо я з того краю. І треба сказати, що ніхто, крім мене, того ходу не знає. Про нього не говорять, це заборонено, бо цим ходом користувались під час воєн пана де-Рогана. Мій батько знав таємницю і показав мені. Я знаю, як туди зайти і вийти. Я можу пройти цим ходом з лісу в башту і з башти в ліс, так що мене ніхто не побачить. Вороги мажуть увійти в замок, а там уже нема нікого. От що таке Ла-Тург. О, я його знаю!
Старик якусь хвилину мовчав.
— Ти, мабуть, помиляєшся. Якби була така таємниця, я б про неї знав.
— Монсеньйор, я певен цього. Там є камінь, що повертається.
— Розказуй! Ви, селяни, вірите в камені, які повертаються, в камені, які співають, в камені, які ходять ночами до струмка пити воду. Все це казки.
— Але ж я сам повертав його, цей камінь…
— Як інші чули спів каменя. Ні, голубе, Ла-Тург є фортеця, міцна й надійна, яку легко захищати. Але треба бути наївним, щоб сподіватися вийти з нього підземним ходом.
— Але, монсеньйор…
Старий знизав плечима.
— Не будемо гаяти часу, давай говорити про діло.
Цей рішучий тон змусив Гальмало замовкнути.
Старий продовжував:
— Ну, далі. Слухай. З Ружфе ти підеш до лісу Моншевр’є, там побачиш Бенедіціте, начальника дванадцяти. Це теж добрий чоловік. Він проказує Benedicite в той час, як за його наказам розстрілюють людей. На війні не до сентиментів. З Моншевр’є ти…
Він спинився.
— Я забув про гроші.
Він вийняв з кишені і передав Гальмало гаманець і бумажник.
— В цьому бумажнику тридцять тисяч франків асигнаціями, тобто приблизно десять ліврів і три су. Треба сказати, що асигнації фальшиві, але справжні варті майже стільки ж. А в цьому гаманці, вважай, сто луїдорів. Я даю тобі все, що маю. Мені нічого тут не треба. Крім того, краще, щоб при мені не могли знайти грошей. Слухай далі. З Моншевр’є ти підеш в Антрен, де побачишся з паном де-Фротте, з Антрена — в Жупельєр, де побачишся з паном де-Рошкотт, з Жупельєра — в Нуарьє, де побачишся з абатом Бодуном. Ти затямиш усе це?
— Як «отченаш».
— Ти побачишся з паном Дюбуї-Гі в Сен-Брісенал-Коль, паном де-Тюрпеном у Моранні, укріпленому городку, і з принцем де-Тальман.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША НА МОРІ“ на сторінці 43. Приємного читання.