Розділ «З «Першої Книги Джунглів»»

Тягни, Сірий Брате! Тягни, Акело! Важка шкура у Шер-Хана.

Людська зграя розгнівалася. Вони кидали в мене камінням,

галасували, мов діти. На моїх губах кров. Ходімо, ходімо звідси!

Вночі, вночі, темної ночі – ходімо зі мною, брати мої!

Покинемо вогні села і підемо до тихого місяця.

Води Вайнганги! Людська зграя прогнала мене.

Я не приніс їм зла, та вони мене боялися. Чому?

Вовки Зграї, ви теж мене прогнали. Джунглі закриті для мене,

і сільська брама також. Чому?

Як Манг-кажан літає серед птахів, так я між селом

і джунглями. Чому?

Я танцюю на шкурі Шер-Хана, та на серці в мене тяжко.

Губи в мене розбиті камінням, та на серці легко,

бо я повернувся до джунглів. Чому?

Два почуття змагаються в моїх грудях, наче змії навесні.

Вода тече з очей, і я сміюся, коли вона тече. Чому?

У мені два Мауглі, але шкура Шер-Хана в мене під ногами.

Усі джунглі знають, що я вбив Шер-Хана. Дивіться ж,

дивіться, о вовки!

А-а-а! Серце моє тужить від речей, яких я не розумію.