Розділ «З «Першої Книги Джунглів»»

– Це правда, усе правда, – сказав Мауглі засмучено. – Я повівся кепсько, і мені дуже соромно.

– Мф-ф! Що сказано в Законі Джунглів, Балу?

Балу аж ніяк не бажав нових неприємностей для Мауглі, але Закон – то річ серйозна, і він пробурчав:

– Каяття не знімає покари. Тільки пам’ятай, Багіро, він ще малий!

– Про це я не забуду! Але він накоїв дурниць, і його треба скарати. Що ти на це скажеш, Мауглі?

– Нічого! Я завинив. А ви обоє поранені. Це буде справедливо.

Багіра дала йому з півдюжини стусанів – на думку пантери, зовсім легеньких (бо вони б не розбудили її власне дитинча), але для семирічного хлопця то була тяжка покара, якої будь-хто був би радий спекатися. Коли все скінчилося, Мауглі чхнув і, не сказавши й слова, звівся на ноги.

– А тепер, – сказала Багіра, – сідай мені на спину, Малий Брате, і ми рушимо додому.

Одна з переваг Закону Джунглів – це те, що після покарання минають усі чвари. Згодом уже ніхто ні на кого не ображається.

Мауглі поклав голову на спину Багіри і заснув так міцно, що не прокинувся навіть тоді, коли його опустили на землю в рідній печері.

Пісня Бандар-логів

Гей, помчимо від землі аж до неба!

Місяць нам світить, а сонця й не треба!

Видно нам все, як удень, серед ночі.

Дурень, хто з нами водитись не хоче!

Сила та спритність яка в наших рук,

Хвіст виграє, мов натягнутий лук!

Знайте, життя – то забава проста

В того, хто має чіпкого хвоста!

Знаємо ми сто одну мудру річ.