Розділ «Алан Маршалл Я вмію стрибати через калюжі»

Ми з Джо були розчаровані вбогістю цього випаду. Ми й не подумали відповісти — це було б принизливо — і тільки мовчки спостерігали, як ті двоє швидко пробираються нагору між камінням.

— Цей нікчема Ябеда й горобця не поборов би, — зауважив Джо.

— А я поборов би, правда, Джо? — пропищав Енді.

Він завжди оцінював власні можливості залежно від думки Джо.

— Авжеж, — погодився Джо, жуючи травинку. Потім сказав, звертаючись до мене: — Час іти. Мені ж іще качок заганяти.

— Гаразд, — відповів я й додав: — Ти не чекай мене, якщо поспішаєш. Я тут не пропаду.

— Ходім, — сказав Джо, підводячись.

— Зажди, дай хоч трохи натішитися тим, що я тут, — попросив я.

— А тут якось чудно, правда? — мовив Джо, роздивляючись довкола. — Послухай, яка тут луна. Агов! — закричав він, і від схилів відбилося: «Агов».

Якийсь час ми прислухалися до відлунків, потім Джо сказав:

— Ходім. Мені тут якось моторошно.

— Чому, Джо? — спитав Енді.

— Весь час здається, що все це от-от завалиться на нас.

— Але ж насправді воно не завалиться, га, Джо? — злякався Енді.

— Ні, — відповів Джо. — Це я так тільки кажу.

Але й справді здавалося, що краї круглої вершини кратера от-от звузяться, зійдуться й назавжди затулять небо. Звідси воно не схоже було на блакитне склепіння над землею, а скидалося скоріше на хисткий дах, покладений на стіни з каміння й землі.

Небо було бліде й прозоре, якесь злиняле й мізерне в порівнянні з величчю схилів, що здіймались йому назустріч.

А земля була коричнева-коричнева, зовсім коричнева. Темно-зелений колір папороті немовби розчинявся в коричневих тонах. Нерухоме мовчазне каміння теж було коричневе. Навіть тиша і та була коричнева. 'Ми сиділи, відрізані від веселих голосів живого світу, що лежав по той бік кам’яного кільця, й весь час відчували, ніби хтось величезний стежить за нами неприязним оком.

— Ходімо, — сказав я по кількох хвилинах. — Тут і справді моторошно. — І, спустившись на землю з каменя, на якому сидів, додав: — Ніхто мені не повірить, що я тут побував.

— Хто не повірить, той просто дурний, — відповів Джо.