Розділ «Алан Маршалл Я вмію стрибати через калюжі»

Гей, брати, в високих горах волю ми знайдем,

На розбій ми підем разом, разом і помрем!

Ніч зустрінем в темнім лісі, день — у чистім полі,

Краще смерть в бою кривавім, ніж життя в неволі!

— Оце-то пісня! — хрипко промовив Артур, сідаючи і простягаючи кварту, щоб налили пива. — З такою можна жити, навіть коли роботі кінця-краю не видно.

Незабаром Принц так розспівався, що його вже не можна було зупинити. Він співав «Лежав він на підлозі в барі», «Товарний вагон» і «Що ти мені купиш, тату?»

Кожна пісня викликала в місіс Вілсон рясні сльози.

— Які ж чудові пісні! — схлипувала вона. — Може, ти ще якісь знаєш, га?

— Авжеж, місіс Вілсон, я їх дуже багато знаю, — відповідав Принц, скромно опускаючи очі. — Я скрізь, де б не був, стараюся запам’ятати пісеньку.

— І «Сумне весілля» ти знаєш? — спитала вона з надією в голосі.

— На жаль, ні, місіс Вілсон. Але я неодмінно вивчу. Зате я знаю «Чи ангели з крильми ясними дозволять погратися з ними?» Хочете послухати?

— Авжеж, авжеж! — вигукнула місіс Вілсон. — Яка гарна назва! — Вона обернулася до Пітера й Артура, які сперечалися, хто дужчий: кінь чи віл.

— Ану, цитьте! — звеліла. — Принц зараз заспіває гарну пісню. Потім досперечаєтеся. Починай, Принце.

Пітер опустив руку, якою вимахував, розпалившись, і сказав:

— Гаразд, давай, Принце. — Він умостився зручніше на стільці, покивав головою і пробурмотів: — Спускай гальма.

Принц підвівся й оголосив назву пісні:

— «Чи ангели з крильми ясними дозволять погратися з ними?»

Він схилився над гармонією, й вона схлипнула в нього під грудьми, потім випростався, струснув головою, відкидаючи з очей чуба, і гугняво заспівав:

На вулиці гралися діти, лунав їх веселий сміх.

Каліка маленька, на милиці спершись,