Розділ «Алан Маршалл Я вмію стрибати через калюжі»

                              в зажурі дивилась на них.

Вона б з ними разом сміялась і бавилася залюбки,

Дарма, що ніжки не ходять і милиці заважкі.

Та діти її цурались і, дивлячись в очі сумні,

— Іди собі геть, ти нам заважаєш, —

                                   каліці казали вони.

Вночі, коли все вже поснуло, два ангели з неба летять.

Каліку маленьку беруть із собою, і губи її шепотять:

Тут Принц тремтячим голосом заспівав приспів:

Я, мамо, полинула в небо.

Чи й там буть самій мені треба?

Чи ангели з крильми ясними

Дозволять погратися з ними?

Чи скажуть — вона шкутильгає

І гратися нам заважає?

Тут діти не грають зі мною,

З калікою, завжди сумною.

Чи ангели з крильми ясними

Дозволять погратися з ними?

Коли Принц сів, сподіваючись почути захоплені вигуки, Пітер встав, поточився, випростався і грюкнув кулаком по столу, випнувши заросле лискучою бородою підборіддя.