Розділ «Частина перша»

— Ну, — задумливо промовив він. — Якщо це іграшка, то ти не будеш проти сховати її у коробку. — І він кивнув на валізу, яку Бронвін поставила була на платформу.

Бронвін вагалася.

— Це не…

— Так, добре, нам не важко. — Емма розщібнула застібки на валізи. — Сестро, сховай її.

— Але там немає повітря! — просичала Бронвін.

— Проб’ємо дірки! — так само просичала у відповідь Емма.

Бронвін підняла пані Сапсан і обережно поклала її у валізу.

— Пробачте мені, пані, — прошепотіла вона, опустила кришку і защебнула.

Після цього провідник нарешті прийняв наші квитки.

— Перший клас! — здивовано відзначив він. — Ваш вагон прямо попереду. — Він показав у дальній кінець платформи. — Раджу поквапитися.

— Тепер він нам радить! — обурилася Емма, і ми припустили платформою.

Із пахканням і металевим скреготом поїзд рушив. Поки що він їхав дуже повільно, але з кожним обертом коліс набирав швидкість.

Ми порівнялися з вагоном першого класу. Першою у відчинені двері застрибнула Бронвін. Вона поставила валізу в тамбурі й простягнула руку, щоб допомогти Оливці.

Аж раптом у нас за спинами чийсь голос закричав:

— Стояти! Зійти з поїзда!

Той голос належав не провіднику. Він був глибший і більш владний.

— Клянуся, — сказав Єнох, — якщо ще хоч одна людина спробує завадити нам сісти на цей поїзд…

Прогримів постріл, і від раптового шоку в мене заплелися ноги. Я вивалився з дверей тамбура на платформу.

— Я сказав «стояти»! — знову проревів голос. Озирнувшись через плече, я побачив солдата в однострої, що стояв на платформі. Коліна він підігнув у позу для стрільби, гвинтівку спрямував на нас. Щоб довести всю серйозність своїх слів, він з гучним тріском випустив ще дві кулі понад нашими головами. — Вийти з поїзда, на коліна! — сказав він і широкими кроками попрямував до нас.

Я подумував, чи не пуститися навтьоки, та потім випадково побачив солдатові очі, і їхні вибалушені білки без зіниць переконали мене, що не варто цього робити. То був витвір, і я розумів, що він без зайвих роздумів застрелить будь-кого з нас. Краще не давати йому приводу.