Вони лежали, притиснувшись одне до одного, — дівчина двадцяти двох років і чоловік удвічі старший за неї. Вона обійняла його рукою й поклала ногу йому на стегно, трохи далі стегна… Вона слухала, як азбукою Морзе б’ється його серце, і тут задзвонив його мобільний.
Олексій від’їхав рано вранці. Не в Даллас. Він поїхав на війну, яку він перестав чекати і яка лише починалася.
Ксюша плакала, коли він повідомив їй.
— У мене відразу заболів живіт, — сказала вона крізь сльози. — Будь ласка, будь обережний.
Потяг віз Олексія в Крим. Росіяни вже захопили аеропорт у Сімферополі, і всі рейси були скасовані.
— Прости мені, Рижик, — тихо промовив він.
* * *
Нікин телефон дзвонив і дзвонив. Це був Степан. Вона не брала слухавку. Стояла біля вікна, гладила рудого кота на підвіконні й беззвучно плакала. Але сльози її були одночасно сумними й щасливими.
Глава Х. Антон-Скерцо
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аеропорт » автора Сергій Лойко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава ІХ. Дніпро“ на сторінці 6. Приємного читання.