— Нічого не робити? Ти що, з глузду з’їхав?
У двері знову забарабанили.
Тато не відступав.
— Нічогісінько. Ми навіть не підемо за ним до підвалу — нізащо в світі.
Час сповільнився.
Роза здалася.
Здушена горем, вона похитала головою і пішла відчиняти двері.
— Лізель, — татів голос порізав її на шматки. — Головне, поводься спокійно, verstehst?
— Так, тату.
Вона спробувала зосередитись на своєму розбитому коліні.
— Ага!
На порозі мама досі питала про причину перевірки, а люб’язний партієць уже запримітив Лізель.
— Навіжена футболістка! — Він усміхнувся. — Як там твоє коліно? — Зазвичай нацистів уявляють не такими життєрадісними, але цей чоловік, очевидно, був дуже веселим. Щойно він зайшов до кухні, як одразу схилився над дівчинкою, ніби оглядаючи її рану.
«Він знає? — подумала Лізель. — Може, він нюхом чує, що ми ховаємо єврея?»
Тато приніс від умивальника вологу шматинку і приклав її до коліна дівчинки.
— Пече? — Його сріблясті очі були турботливі і спокійні. Переляк, яким вони сповнилися, легко можна було прийняти за турботу про її розбите коліно.
Роза кинула через всю кухню:
— Мало воно пече. Але буде їй урок.
Партієць випростався і засміявся.
— Сумніваюся, що вона чогось там навчиться, пані…?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крадійка книжок» автора Маркус Зузак на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 6“ на сторінці 25. Приємного читання.