Розділ «Частина 6»

- Ісус, Марія і Йосип. — Ганс не міг приховати свого недовірливого тону. — Черниця дала тобі таку книжку? — Він підвівся і підійшов до дівчинки, поцілував у лоба. — Бувай, Лізель, мене чекає «Кноллер».

— Бувай, тату.

— Лізель!

Дівчинка зробила вигляд, що не почула.

— Ану спускайся і щось поїж!

Цього разу вона відповіла.

— Вже йду, мамо. — Насправді вона сказала ці слова Максу, коли наблизилася до ліжка і поклала прочитану книжку на тумбочку, поряд з іншими подарунками. Лізель схилилася над ним і не втрималася. — Ну ж бо, Максе, — прошепотіла вона, і навіть звук за спиною, що сповістив про прихід мами, не зміг спинити її нечутних сліз. Не завадив їй вилити з очей порцію солоної води і скропити нею обличчя Макса.

Мама обійняла її.

Її руки здушили дівчинку.

— Розумію, — промовила вона.

Вона все розуміла.

Свіже повітря, старий кошмар і що робити з трупом єврея

Вони сиділи на березі річки Ампер, і Лізель розповіла Руді, що має намір поцупити ще одну книжку з мерової бібліотеки. Замість «Свистуна» вона кілька разів перечитала Максові «Навислого чоловіка» . Книжки вистачало на пару хвилин. Вона намагалася читати «Знизування плечима» і навіть «Посібник гробаря» , але жодна з них не підходила. Було б добре дістати щось нове, подумала Лізель.

— А ти хоч ту останню прочитала?

— Аякже.

Руді жбурнув у воду камінець.

- І що, цікава?

— Аякже.

- Аякже, аякже. — Він спробував вишпортати із землі ще одного камінця, але порізав палець.

— Так тобі й треба.