Двадцять чотири години по тому обоє сміливо перелізли через колючу огорожу і наповнили свій мішок.
Проблема виникла тоді, коли вони вже поверталися назад.
— Боже мій! — вигукнув Артур. — Фермер! — Втім, налякало їх наступне слово. Він викрикнув його так, ніби те уже нависло у ного над головою. Його рот розірвало. Слово вилетіло, а було це слово «сокира» .
І, звісно ж, коли вони оглянулися, фермер уже біг на них, високо здійнявши свою зброю.
Уся зграя побігла до огорожі і дерлася на інший бік. Руді, який добряче відставав, швидко їх наздогнав, але все ж таки підбіг останнім. Він закинув ногу на дріт і заплутався.
— Агов!
Голос приреченого.
Усі спинилися.
Інстинктивно Лізель побігла назад.
— Швидше! — вигукнув Артур. Його голос був таким далеким, ніби він спершу проковтнув його, а тоді заговорив.
Біле небо.
Інші побігли.
Лізель досягла Руді і взялася відчіпляти його штани. У Руді очі від страху викотилися на лоба.
— Швидше, — промовив він. — Фермер наближається.
Звіддалік до них долинали загрозливі кроки, коли це ще одна рука вхопилася за дріт і відірвала його від штанів Руді Штайнера. На металевому вузлику залишився шматок тканини, але хлопцеві вдалося вирватись.
— Тікайте! — кинув їм Артур якраз перед тим, як їх наздогнав фермер — він лаявся і ледь переводив подих.
— Я вас кину до в’язниці! Я вас знайду! Я дізнаюся, хто ви такі!
Раптом Артур Берґ відповів:
— Мене звати Овенс! — Він пострибав навздогін Руді та Лізель. — Джессі Овенс.
Відбігши на безпечну відстань, обоє важко втягнули повітря і сіли на землю. Згодом підійшов Артур Берґ. Руді не підводив на нього погляду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крадійка книжок» автора Маркус Зузак на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 3“ на сторінці 27. Приємного читання.