TextBook — Томасе, — почав я, — минулої ночі твоя сестра була зі мною.
Він витріщився на мене, навіть не моргаючи. Я важко ковтнув.
— Скажи що-небудь, — попросив я.
— Ти несповна розуму.
Минула хвилина, з вулиці лунали приглушені звуки. Томас тримав свій напій, якого навіть не скуштував.
— Між вами щось серйозне? — спитав він.
— Це було наше перше побачення.
— Це не відповідь.
— Ти заперечуєш?
Він знизав плечима.
— Краще тобі усвідомлювати свої вчинки, Даніелю. Ти більше з нею не зустрічатимешся, якщо я тебе просто попрошу про це?
— Так, — збрехав я. — Але не проси.
Томас опустив очі.
— Ти не знаєш Беа, — пробурмотів він.
Я нічого не відповів.
Ми стояли ще кілька хвилин, не кажучи ані слова, дивилися крізь скло на сірі фігури, які вивчали вітрину крамниці, і подумки благали, щоб хоч одна з них увійшла й урятувала нас від цієї огидної тиші.
Нарешті Томас поставив філіжанку на прилавок та попрямував до дверей.
— Ти вже йдеш?
Він кивнув у відповідь.
— Може, завтра зустрінемось? — спитав я. — Ми б могли піти в кіно разом із Ферміном, як раніше.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь вітру» автора Карлос Руїз(Руїс) Сафон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місто примар“ на сторінці 55. Приємного читання.