TextBook Книгопродавець запалив люльку й сів у крісло за письмовий стіл. В іншому кінці помешкання Клара катувала Дебюссі[51]. Барсело підкотив очі.
— Що сталося з учителем музики? — спитав я.
— Його звільнено. Виявилося, що на піаніно недостатньо клавіш, щоб зайняти його руки.
— Зрозуміло.
— Ти впевнений, що тобі не перепало, як Фермінові? Ти на все даєш односкладні відповіді. Колись ти був балакучішим.
Двері кабінету відчинилися, і ввійшла Бернарда, тримаючи тацю з двома паруючими філіжанками кави та вазочкою з цукром. Коли вона йшла, її хитало з боку в бік, і я побоювався, що можу потрапити під душ з гарячої кави.
— Можна ввійти? Хочете краплину коньяку до кави, пане Ґуставо?
— Гадаю, пляшка «Лепанто» заслуговує сьогодні на відпочинок, Бернардо. Як і ти сама. Іди лягай спати. Ми з Даніелем побудемо тут. Оскільки Фермін у твоїй спальні, ти можеш скористатися моєю.
— Але...
— Це наказ. І не супереч мені. Щоб за п’ять хвилин ти вже спала.
— Пане Ґуставо...
— Бернардо, ти ризикуєш власною різдвяною премією.
— Як скажете, пане. Але я спатиму на покривалі. Це не обговорюється.
Барсело церемонно чекав, поки Бернарда піде. Він кинув собі аж сім кубиків цукру й заходився розмішувати каву ложечкою. За густими кружалами диму від голландського тютюну ледь виднілася його котяча усмішка.
— Як бачиш, я владарюю тут твердою рукою.
— Так, ви міцний горішок, пане Ґуставо.
— А ти солодкомовний співрозмовник. Скажи мені, Даніелю, — тепер, коли нас ніхто не чує... Чому ти не схотів повідомити поліцію про те, що сталося?
— Бо їй уже відомо.
— Ти маєш на увазі...
Я кивнув.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь вітру» автора Карлос Руїз(Руїс) Сафон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місто примар“ на сторінці 107. Приємного читання.