TextBook — У яку халепу ви двоє вскочили, дозволь спитати?
Я зітхнув.
— Може, я стану в пригоді?
Я звів погляд. Барсело всміхався до мене без злоби, навіть без своєї звичної іронії.
— Це часом не стосується книжки Каракса, яку ти колись відмовився мені продати?
Запитання захопило мене зненацька.
— Я міг би допомогти, — запропонував Барсело. — У мене є дві речі, яких вам обом бракує: гроші та здоровий глузд.
— Повірте, пане Ґуставо, я вже й так багато людей уплутав у цю історію.
— Тоді ще один погоди не зробить. Ну ж бо, довірся мені. Уяви, що я твій духівник.
— Я не сповідався вже багато років.
— Воно й видно з твого обличчя.
33
Ґуставо Барсело вмів слухати, як лікар або Папа Римський: здавалося, він водночас споглядає та розмірковує. Він дивився на мене, поклавши зчеплені руки під підборіддя, а лікті на стіл, ніби молився. Його очі були широко розплющені, час від часу він кивав головою, неначе виявляв у потоці моєї розповіді симптоми й складав власний діагноз. Щоразу, коли я зупинявся, книгопродавець допитливо здіймав брови, потім махав рукою, мовчки прохаючи, щоб я далі пояснював мою заплутану історію, яка, здавалося, надзвичайно його розважала. Час від часу він брав авторучку й щось занотовував, а то просто дивився у простір, ніби шукав у моїх словах підтексту. Подекуди він облизував губи й іронічно посміхався — не знаю, чи ця посмішка була компліментом моїй винахідливості, чи коментарем до нерозсудливості моїх припущень.
— Послухайте, якщо ви вважаєте, що все це безглуздя, я замовкну.
— Навпаки. Дурні балакають, боягузи мовчать, мудрі люди слухають.
— Чиї це слова? Сенеки?
— Ні. Бравліо Реколона — у нього м’ясна лавка на вулиці Авіньйон і надзвичайний талант не тільки у виготовленні ковбас, але й у складанні мудрих афоризмів. Будь ласка, продовжуй. Ти розповідав про цю веселу дівчинку...
— Беа. Але це моя особиста справа, вона тут ні до чого.
Барсело щиро намагався не розсміятися.
Я вже зібрався був продовжити розповідь про мої пригоди, коли у двері кабінету просунув голову лікар Сольдевіла. Він здавався стомленим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь вітру» автора Карлос Руїз(Руїс) Сафон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місто примар“ на сторінці 108. Приємного читання.