Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Моя земля мене ж і ранить.

Друг, ворог…

Де ж бо доброта?

Лиш гір повітря без омани,

Снігів їх вічна чистота.

Пробач, о земле! Попелище —

І вулиці, й душа сама.

Мені нема за тебе ближчих,

За тебе кращих теж нема.

Гіркота й біль туманять око.

Спитати хочеться мені:

Це розрахунок чий жорстокий

Зіткнув народи у війні?

Печаль у серці винуватім,

Та бережу в душі й любов.

Світ розірвався, мов граната,

І на землі чорніє кров.

Вже непотрібність власну знаю

У ріднім, зболенім краю.

І ось удалину втікаю,