Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

Гек Баст упав навколішки, ридаючи і завиваючи. Вовк досі стискав Геків кулак у своєму, тому рука наглядача вигнулася під неприродним кутом. Гек скидався на фашиста, який на колінах намагався відтворити вітання «Хайль Гітлер». Рука Вовка була міцною, наче камінь, але на обличчі не читалося жодного зусилля. Якщо не брати до уваги палаючих очей, воно було абсолютно спокійним. З Вовкового кулака почала текти кров.

— Вовку, годі! Досить!

Джек швидко роззирнувся навкруги і побачив, що Сонні пішов, настіж прочинивши двері. Практично всі хлопці тепер скочили на ноги. Вони відійшли від Вовка настільки далеко, наскільки дозволяли стіни кімнати, а обличчя їхні повнилися благоговійним жахом. Німа сцена й досі тривала посеред кімнати: Гек Баст на колінах, руки зведені вгору, кулак затиснутий у руці Вовка, і кров стікає на підлогу.

У дверях знову з’явилися люди. Кейсі, Ворвік, Сонні Сінґер, ще троє великих хлопців. І Сонячний Ґарднер з маленькою чорною скринькою, схожою на футляр для окулярів, у руці.

— Годі, я сказав. — Джек зиркнув на новоприбулих і рушив до Вовка. — Посто тут і зараз! Просто тут і зараз!

— Згода, — спокійно сказав Вовк.

Він відпустив Гекову руку, і Джек побачив огидне місиво, що нагадувало потрощену дзиґу. Гекові пальці вигиналися під неймовірними кутами. Гек захлипав і притиснув розчавлену руку до грудей.

— Згода, Джеку.

Шестеро з них накинулися на Вовка. Вовк зробив напівоберт, випростав одну руку, штовхнув — і раптом Ворвік відлетів до стіни. Хтось скрикнув.

— Тримайте його! — волав Ґарднер. — Тримайте його! Тримайте його, заради Бога!

Він розкривав плаский чорний футляр.

— Ні, Вовку! — вигукнув Джек. — Облиш це!

Якусь мить Вовк ще пручався, а тоді відступив, дозволивши їм притиснути себе до стіни. Джеку вони здавалися ліліпутами, які вчепилися в Гуллівера. Зрештою було помітно, що Сонні злякався Вовка.

— Тримайте його, — повторив Ґарднер, витягуючи блискучий шприц із футляра. На його обличчі з’явилася тонка, майже сором’язлива посмішка. — Тримайте його, заради Ісуса!

— У цьому нема потреби, — сказав Джек.

— Джеку? — раптом перелякано запитав Вовк. — Джеку? Джеку?

Ґарднер рушив до Вовка і відштовхнув Джека, що стояв у нього на шляху. Відштовхнув сильно, і м’язи його здавалися міцними, як батіг. Джек вдарився об Мортона, а той скрикнув і відсахнувся, ніби Джек був заразним. Вовк запізніло почав пручатися, але мучителів було аж шестеро — забагато навіть для Вовка. Можливо, під час Перевтілення він би швидко впорався з ними.

— Джеку! — завив він. — Джеку! Джеку!

— Тримайте його, заради Бога, — прошепотів Ґарднер, люто вищирив зуби, а тоді встромив шприц у Вовкову руку.

Вовк закляк, відкинув голову назад і закричав.