Зрив

  Я злегка похитав головою.

  - Це закрита інформація.

  Ерік радісно заіржав і ляснув мене по плечу, та так, що вискочило повідомлення про атаку.

  Особіст не вгавав.

  - Дам штуку за кожен! - Він глянув на скарбника в пошуках підтримки, і той поважно кивнув головою, підтверджуючи. Гроші є.

  Я злегка сторопів від напору. Рога продовжував тиснути.

  -Ціна чесна, факели - лут нечастий, але проскакують, прайс на них твердий. Тобі ж вони без користі, що ти з ними робити будеш?

  Поки я шукав відповідь, він продовжив:

  - Ось бачиш! А клану вони ох як потрібні. Головний хід підсвітити, коридор до скарбниці, зал для переговорів. Ну і так далі. Високорівневого рога заклинання Істинного Зору не виявить. Я-то побачу, у мене вміння розгойдане, але не можу ж я бути всюди?! А шпигуни і злодії - просто бич! Не вкраде чого, то засяде в стелс під столом в головному залі, і за добу стільки всього дізнається, хоч вішайся. Деякі за язиком взагалі не стежать!

  Контррозвідник осудливо глянув на Еріка. Потім додав останній вагомий аргумент.

  - Ми тобі вдячні будемо. А це, повір, немало...

  Я кивнув, погоджуючись. Але все ж знайшов в собі сили відмовитися.

  - Стас, я зараз хріново міркую, втомився. Завтра, на свіжу голову, обміркую і відповім. ОК, без образ?

  Той кивнув.

  - Все вірно. Плюсик тобі в червону книжечку. Якби я зміг тебе дотиснути, то, звичайно, був би радий, але в розвідку до себе не взяв би.

  Я полегшено зітхнув. Сваритися не хотілося. Знову засунув руку в мішок, провокативно дивлячись на Еріка. Той подався вперед.

  - Ну, діставай, не томи!

  Я витягнув фіал. Особіст втомлено відкинувся на стільці і підняв руки вгору.

  - Здаюсь. Плачу п'ятнадцять кусків за весь вміст мішка, не дивлячись далі. Семен Андрійович з цікавістю подивився на мене.

  - Молода людина, ви розумієте що знайшли? Фіали навіть за реал не купиш, тільки лут з монстрів. Будь-який топ-клан скуповує такі речі в момент для прокачування своїх головних рейд-танків або фахівців з шкоди.