Зрив

  До речі про себе. Одягнений я був непрезентабельно, навіть біднувато. Полотняна світла сорочка та сірі штани з тієї ж тканини. За спиною худа торбина, на ногах шкіряні сандалі, які бачили кращі часи. Ельф-Бомж, м-да... Нічого, прокачаюсь і буду в онучах від Версачі ходити, всім на заздрість. Викликав меню персонажу і переконався, що одежинка виконує чисто естетичні функції і ніяких додаткових переваг не дає, навіть броня - по нулях. Заглянув в сумку - фляга з водою та окраєць хліба. Дбайливо вискочила карта:

  - У землях Іншого Світу їжа відіграє важливу роль! У голодного персонажу сповільнюється, аж до повної зупинки, швидкість відновлення життя і мани. Слідкуйте за рівнем ситості вашого аватара! Також багато страв та напоїв мають різні бонуси, які тимчасово підсилюють вашого персонажа. Для самостійного приготування їжі вам потрібно розвинути навички кулінарії. Більш детальна інформація щодо бонусів і професій доступна у Вікі Іносвіту.

  На хвилину я пошкодував, що відпустив зайцекролика з миром  - ніжку жувати всяко веселіше, ніж торішній окраєць. Ну й нехай, не останній косий у лісі. Погляд зачепився за підморгуючу іконку вірт-з'єднання. Розкрив меню і розплився в задоволеній усмішці:

  - Пінг: 3 МЛС. Втрата Пакетів: 0%. Тип підключення - 3Д, без обмеження перебування в віртуалі.

  Єс-с! Працює ця чортівня! Тести тестами, але в глибині душі злегка щеміло - що, як чіп або прошивка підведуть, і примусово викинуть мене з вірта через чотири години. Тоді все, прощай, надія, здрастуй, мармурова плита замість спинки ліжка.

  Наступним, на що я звернув увагу, була трохи підсвічена піктограма квестовї вкладки. Переключившись, виявив нове завдання:

  - Вітаю тебе, юний чаклун! Довга і важка дорога лежить перед тобою, мало хто подужає її до кінця. Але, як відомо, шлях в тисячу миль починається з першого кроку. Саме цей крок тобі і належить зробити. Недалеко від галявини, де ти вперше з'явився в нашому світі, є печера старого Грима-відлюдника. Місцеві вважають його нешкідливим божевільним і тому не чіпають. Але Грим як і раніше вірний слуга Неназиваного, він допоможе тобі. Іди на схід по звірячій стежці, вона приведе тебе до мети.

  Майстер Темної Гільдії Ясного Міста - Акілум.

  Хм, майстер є, а гільдії немає. Після того як я визначився з расою і уважно вивчив карту міста я готовий посперечатися на золотий зуб, що Темної Гільдії у місті немає. На жаль, час моторошно підтискав і гуглити більш докладно у мене не було можливості. А шкода, доведеться грати практично наосліп, без гайдів, мануалів і інших підказок - як в старі добрі часи. Втім, свіжий, ще не замилений погляд здатний розгледіти багато несподіваного і цікавого... Будемо шукати... А поки що: "Дранг нах Остен!". За білим кроликом! Звірившись з вбудованим в інтерфейс компасом, я неспішно попрямував ледь помітною стежкою. Напружувала повна відсутність зброї і магії. Хоч би палиця яка попалася по дорозі! Однак ліс був невинно чистий, немов зразково-показовий міський парк. Втім, довго йти не довелося - пара сотень кроків, і дерева злегка розступилися, відкриваючи вид на досить похмуру галявину. Під ногами хрусткий сірий трав'яний килим, стовбури вікових дерев покриті сивим мохом. Навіть сонце, яке весело світило до цього моменту, сховалося за локальною хмаркою.

  - М-да, похмурі будні некроманта... - Примружившись, я озирнувся навколо. - Але це ще квіточки, ягідки будуть потім... Всякі кладовища і звалища мертвих, склепи і зомбі... З огляду на місцевий рівень візуалізації, чи не поквапився я, вибравши некроса? Може, вийти, поки не пізно, і перефарбуватися в якогось друїда - буду жовтець і ромашки у гербарії збирати... - Я задумливо збив ногою важкий мухомор і чіткою подачею зафутболив його в широке дупло кривого дуба. - Гаразд, коней на переправі не міняють. Я злий чаклун чи погуляти вийшов? Де тут твоя печера, виходь, конспіратор, справа є!

  Печера знайшлася - позеленілий від часу скельний виріст ховався в тіні старої кудлатої ялинки. Вхід був досить зручним, пригинатися не довелося. Зробивши пару невпевнених кроків в темряві, орієнтуючись лише на відблиски вогню в глибині проходу, я ступив до просторої кімнати, невірномірно освітленої тьмяним світлом воскової свічки. Світло танцювало вальс з тінню, і спочатку мені ніяк не вдавалося хоч щось розгледіти. Але ось одна з тіней в кутку заворушилася, і на мене витріщились двоє різнокольорових очей.

  - Пустельник Грим? - Невпевнено запитав я, роблячи крок назад і обмацуючи простір за спиною в пошуках хоч чогось важкого. У кутку тихо забурчали, темний силует зробив крок у мою сторону.

  - Твою ж ...! - Я, нарешті, намацав біля стіни рогач, замахнувся. - Обізвись, Чудо! Тобі, бл.., яке око більш дороге, жовте або синє? Зараз відрихтую! - Тінь скептично хмикнула, і зробивши пару кроків, опинилася в смузі світла. Невисокий сивий гоблін неквапливо струснув павутину зі штопаної хламиди, оглянув мене і несподівано писклявим голосом наказав:

  - Віник на місце постав, вояка. Розвоювався тут... Човгаючи стоптаними сандалями і невдоволено хитаючи головою, гоблін обійшов мене по колу.

  - Юний ельф вирішив стати відступником і піти дорогою Полеглого? Романтики захотілося, довести, що не такий, як усі? До мене часто невмирущі приходять, тільки мало хто з них в силу увійти зумів. Тиждень-другий помелькають у лісі, і пропадають казна-куди. Немає в них волі і пристрасті справжньої.

  Я шанобливо схилив голову:

  - Шановний Грим, батьків не вибирають, не винен я в тому, що народився ельфом. А ось шлях чорнокнижника обрав цілком усвідомлено і вірю, що скоро зможу вам це довести.

  Гоблін уперся в мене важким поглядом, а потім прошипів в обличчя:

  - Швидше, ніж ти думаєш, юний відступник, - Грим різко повернувся і витягнув з купи ганчір'я білосніжний згорток. - Іменем Неназиваного! Принеси його в жертву, вирізавши невинне серце!

  Гоблін відкинув кут матерії, і печеру заповнив дитячий плач! Яскраво-синіми, повними сліз очима на мене дивилося немовля! Я відсахнувся до стіни. Щось голосно брязнуло об камінь, і я опустив погляд - в моїй руці хижо замерехтів кривий кинджал.