Розділ «Вівторок»

Готельний король звичним, натренованим рухом зсунувся на підлогу і вклякнув, молитовно склавши перед собою долоні. Огден Бейлі покірливо, як людина, що давно привчила себе до цієї процедури, зробив те саме, а слідом за ним, трохи повагавшись, став навколішки й молодий Холл.

О’Кіф подивився на Додо, яка ласувала бананом, і стиха мовив:

— Люба, ми будемо просити господа благословити нас на починання наші.

— Чого ж, можна, — враз погодилася вона, відклала банан і, вислизнувши з крісла, швиденько опустилася на коліна. — Я на вашій хвилі, чую вас добре, прийом.

Колись, багато місяців тому, безнастанні молитви її благодійника — часто за обставин зовсім недоречних — гнітили Додо, хоча вона й не зовсім розуміла, чому саме. Та що вдача в неї була поступлива, то поволі вона звикла до них. «Зрештою, Керті в мене — золото, — поділилася вона якось із своєю подругою. — І якщо я з ним лягаю, то чом би й навколішки не ставати?»

— Боже всемогутній, — почав Кертіс О’Кіф, заплющивши очі й надавши своєму рожевощокому, енергійному обличчю благочестивого виразу, — поможи нам, з ласки своєї, успішно здійснити те, що ми надумали. Благослови нас, господи, і зроби так, щоб ми придбали цей готель, названий ім’ям угодника твого, святого Григорія. Уклінно молимо тебе, дозволь прилучити цей готель до тих, що вже належать нашій компанії й чинять волю твою під наглядом вірного раба твого, що до тебе волає. — Навіть у переговорах з богом Кертіс О’Кіф волів висловлюватися напрямки. Звівши обличчя догори, він провадив далі, й слова його лилися урочистим повільним потоком: — І як буде на те твоя воля — а про це ми й молимо тебе, — зроби так, щоб не забрало це в нас багато часу й коштів, щоб не поменшали надміру скарби наші, а збереглися й примножилися на славу твою. Ми просимо тебе, господи, благослови й супротивну сторону, яка представлятиме цей готель; просимо напоумити її, щоб у ділах своїх вона керувалася виключно духом твоїм; щоб вимоги її були помірковані, а поведінка — розважлива. І нарешті, господи, молимо тебе, щоб ти був завжди з нами, сприяв ділам нашим і процвітанню нашому; ми ж, зі свого боку, обертатимемо здобутки свої тобі на славу. Амінь. Отже, джентльмени, скільки мені доведеться заплатити за цей готель?

О’Кіф, пружно підскочивши, знов опинився в кріслі. Та минуло ще кілька секунд, перше ніж двоє його підлеглих збагнули, що остання фраза була вже адресована їм, а не богові, і означала початок ділової наради. Бейлі опам’ятався перший, легко звівся на ноги, сів на диван і видобув з портфеля папери. Холл ще секунду розгублено поблимав очима, потім і собі незграбно підвівся й вмостився поряд з ним.

— Про ціну я зараз не говоритиму, містере О’Кіф, — поштиво розпочав Огден Бейлі. — Останнє слово в цьому питанні буде, звичайно, за вами. Але справу нам, безперечно, полегшить той факт, що в п’ятницю закінчується термін чинності заставної на суму в два мільйони доларів.

— Отже, тут усе лишається без змін? Про відстрочку чи кредит мови не було?

Бейлі похитав головою.

— Я звертався до вельми надійних джерел, і скрізь мене запевняли, що допомагати готелеві не буде ніхто. В місцевих фінансових колах добре знають, що заклад цей нині нерентабельний — приблизну суму дефіциту я зазначив у звіті — і що за теперішніх методів господарювання навряд чи можна поставити готель на міцні підвалини.

О’Кіф задумано кивнув і, розгорнувши папку, над якою допіру сидів, видобув з неї один аркуш.

— Чи не надто оптимістично ви оцінюєте фінансові можливості цього закладу? — Він пильно зазирнув своєму підлеглому в очі.

Бейлі скривив губи в холодній посмішці.

— Як вам відомо, я не маю звички витати в емпіреях. Я абсолютно впевнений у тому, що готель можна знову зробити рентабельним, запровадивши раціональний режим економії, а головне — перебудувавши його адміністративну структуру. Зараз адміністративні ланки готелю функціонують украй погано. — Він кивнув головою в бік свого молодшого помічника. — Шон досліджував саме цей аспект.

Шон Холл ковзнув очима по своїх нотатках і, трохи ніяковіючи, почав:

— Тут не існує суворо визначеної системи підпорядкування, внаслідок чого керівники деяких служб зосередили в своїх руках майже безконтрольну владу. Це стосується, скажімо, ресторанної кухні, де…

— Хвилинку, — урвав його Кертіс О’Кіф. — Деталізувати не треба. Мене цікавить тільки загальна картина.

Хоч докору в цих словах, власне, не було, Холл зашарівся, і Додо співчутливо глянула на нього зі свого кутка.

— Якщо я правильно вас зрозумів, — сказав О’Кіф, — безгосподарність поєднується тут з махінаціями й крадіжками, що також поглинають певну частину прибутків.