Розділ четвертий

— Чудово, я буду дуже радий. Ви… — Доктор Горн замовк; щось йому в цій історії не подобалось. Він задумався. Звичайно, Ірінгсу можна довіряти, безумовно… Гергард Ірінгс дослужився до комісара з рядового поліцая, він був один з небагатьох офіцерів, які зробили кар’єру виключно завдяки своїм здібностям, не маючи спеціальної освіти — склавши тільки відповідні екзамени. В президіумі Ірінгса вважали вправним детективом; казали, що в нього просто собачий нюх. В роботі йому часто ставали в пригоді численні знайомства серед дрібних шахраїв. І все-таки… він часом діяв надто свавільно і цим нерідко завдавав немалого клопоту своєму начальству, яке діставало прочухана згори. Про це й згадав зараз криміналрат.

— Адже тут ідеться про фальшиві гроші? з обережності ще раз перепитав він.

— Авжеж.

— Тоді чому ви не попросите людей у своєму старому відділі?

— Криміналрат Шнабель їх мені не дасть.

З виразу обличчя Ірінгса видно було, що йому не хочеться більше про це говорити.

— Гм… — доктор Горн задумався. — Я, здається, можу його зрозуміти. А скажіть, де вона, ця ваша «Черепаха»?

— На Мулакштрасе, — пробурчав Ірінгс.

— А, на Мулакштрасе! Ще один, кого тягне на схід!

Просто якась пошесть. Мулакштрасе… це ж була ваша суверенна територія, ще як ми на Алексі[34] працювали — Лінієнштрасе, Мулакштрасе, і як там іще… «Гостиниця „У коваля“ — дешеві кімнати» і так далі. Ви не забули справу Літфінскі? Вона теж там зав’язалась. Небагато зараз від усього того лишилось…

— Ви й досі пам’ятаєте, пане криміналрат! Це ж було майже двадцять років тому!

— Справа Літфінскі була, по-моєму, вашим першим великим успіхом, колего Ірінгс. Всім берлінським газетам на кілька днів вистачало матеріалу для відділу міської хроніки! Але все це було давно, а тепер Мулакштрасе у східному секторі… Ви ж прекрасно знаєте, що вам не дозволяється призначати зустрічі в східному секторі…

— Інакше не виходило. Це було ніби випробування.

— Тобто як?

— Битий, шельма! Наша перша зустріч відбулась на Кудаммі, значить я не з східної поліції. Друге побачення він пропонує на сході. Якби я завагався, він би зразу подумав: обережно, цей з західної!

— От кляті сектори! — обізвався комісар Вольф. — Слово честі, тепер варто стати шахраєм. Вам, Ірінгс, нічого більше не лишалось, як погодитись.

Доктор Горн зняв окуляри і протер очі.

— А ви впораєтесь з ним?

— Я ж не хочу його зразу арештовувати; треба ще розвідати, де вони фабрикують свої фальшивки.

— Ви думаєте, що він поведе вас з собою?