Розділ четвертий

— Он як! Значить, тепер для різноманітності повинно бути навпаки? Коли буває два на два, танцювати під твою дудку, чи що?

— Зачекай. Це дурниці. Я вимагаю, щоб «вузьке коло» було перебудоване. Не чотири члени, а три або п’ять. Або вивести з складу Боббі, або ввести ще одного чоловіка.

— Кого ж тоді? — встряв у розмову Боббі, який боявся втратити право голосу у «вузькому колі»: це означало б зменшення окладу рівно наполовину.

— Є дві пропозиції. Перша — Лью Кросбі, друга — Александер Шенцлін. Третій варіант — вибуває Боббі.

Руді Якобс знову відкинувся на спинку крісла і сказав, на диво всім, уже зовсім іншим, лагіднішим голосом:

— Знаєш що, Уль: по-моєму, зараз не час зводити тут наші особисті рахунки. Якщо ти не заперечуєш, я б волів перенести питання про перебудову «вузького кола» на завтра. Про те, щоб Боббі вилетів, не може бути й мови. Про інші варіанти можна буде поговорити.

«Маневр ухиляння», — подумав доктор Шерц; але він зрозумів натяк. Бос, очевидно, хоче поговорити з ним про це наодинці. Чудово, це можна буде зробити зразу ж після наради. Перегинати палицю ні в якому разі не можна.

— Ну що ж… про мене хай і завтра. Але не пізніше…

— Добре, — перебив його шеф. — На сьогодні є ще які-небудь важливі питання на порядку денному? Уль, ти розслідував учорашній випадок. Довідався, хто то біг униз по сходах?

Доктор Шерц зняв окуляри — на ньому тепер були жовтуваті — й заходився протирати їх.

— На жаль, Джонні звалив тоді лампу, — продовжував Якобс. — Така невдача. Чи дурість. Можна й ще дещо подумати…

— Будь ласка, не церемонься. Що ти хотів сказати?

— Навмисне, — буркнув Якобс.

Джонні обурено схопився.

— Я можу подумати, ніби ти в’ївся на мене за те, що я зараз голосував проти тебе! Але це ще не дає тобі права на таку образливу підозру, яку я, пробач мені, Руді, не можу назвати інакше, як безсоромною… Не говорячи вже про те, що вона абсолютно безглузда і висмоктана з… що вона, по-моєму, абсолютно безглузда і висмоктана…

— Панове, панове! Спокійно! — обізвався доктор Шерц. — Руді, твоя підозра суперечить усякій логіці. Якби Джонні звалив лампу навмисне, це означало б, що він хотів захистити того, хто підслухував. Значить, він мусив би бути з ним у зв’язку. А в такому разі, той шпигун не мав би ніякої потреби підслухувати. Бо Джонні, як учасник наради, звичайно, міг би розповісти йому все, що ми тут обговорювали. Я думаю, що це ясно.

— Мав би, мусив би, міг би, — передражнив Шерца Боббі, але шеф одним поглядом урвав його. Якобс не зовсім зрозумів ці надто абстрактні для нього міркування, але він невиразно відчував, що Шерц має рацію.

Обговорювали ще й інші питання, але всі відчули, що сьогоднішній вечір проходить під знаком порушеної гармонії «вузького кола» — і це в той час, коли небезпека зростає з загрозливою швидкістю.

Коли нарада закінчилась, Якобс хотів, не попрощавшись, вийти з кімнати, але доктор Шерц затримав його.

— Руді, я хотів би з тобою ще про дещо поговорити. Зайдемо на хвилину до мене в бібліотеку?