Новомодні окуляри в товстій плексигласовій оправі лише на кілька секунд збили Александера з пантелику; потім він полегшено зітхнув і тихенько за спиною поклав молоток на стіл, щоб не здатися смішним.
В Александера була своєрідна пам’ять: зорові враження в ній часто поєднувались з іншими відчуттями. Побачивши чоловіка, що поволі підходив до нього, він зразу відчув терпкий ялівцевий присмак джину на язиці, а у вухах забриніли джазові ритми оркестру Бена Гарді. В ту ж мить він упізнав свого гостя.
— Привіт, пане Шенцлін! Давно не бачились…
Вони потисли один одному руки й посідали.
— Я вас ледве впізнав, пане доктор…
— І, здається, ледве не зробили дірки в моїй вельмишановній лисині.
— Ви тепер в окулярах…
— Так, мій юний друже, старіємо помаленьку…
Доктор Шерц оглянув веранду.
— Ви тут, я бачу, непогано влаштувались. Вашу кімнату й кухню я тільки що бачив. Так… Три роки! Не малий термін.
— Може, ми роздягнемось і зайдемо в кімнату? Таку справу варто було б покропити. Тобто я маю на увазі ваш фантастичний стрибок через паркан.
Доктор Шерц лукаво посміхнувся.
— Мені вже п’ятдесят, і ви таки маєте рацію, коли поздоровляєте мене. Але, на жаль, для цього в нас нема часу. Справа, в якій я прийшов, страшенно нагальна.
Александер подумав трохи і вирішив, що зрозумів.
— Я повинен підвезти вас до кордону?
Доктор Шерц засміявся.
— Та ні, до цього ще не дійшло. Тут ідеться про інше. Ваш мотоцикл стоїть напоготові?
— Так, але…
— Тоді ми негайно ж рушаємо. В чому справа, я вам поясню по дорозі. Часу в нас на це вистачить.
— Вибачте, докторе, але я боюсь, що нічого не вийде. У мене сьогодні ввечері гості…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гараж пана Якобса» автора Вольфганг Шрайєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ другий“ на сторінці 5. Приємного читання.