До них уже долинали таємничі звуки із задушної темної глибини недалекого яру.
За хвилину обидві вже стояли перед домом Гелен і дивились одна на одну довгим поглядом. Вітер віяв на них свіжим духом скошеної трави. Небо почало хмаритись, і світло місяця помалу мерхло.
— То що, марно просити тебе, щоб ти залишилася ночувати, Лавініє?
— Я піду додому.
- Іноді…
— Що «іноді»?
- Іноді мені здається, що є люди, які хочуть померти. Ти цілий вечір поводишся дуже дивно.
— Просто я не боюся, — відказала Лавінія.- І, мабуть, мені цікаво. До того ж я маю здоровий глузд. Судячи з усього, той Нелюд аж ніяк не може бути десь поблизу. Кругом поліція і все таке інше.
— Вся поліція давно вдома і хропе собі в подушку.
— Або, скажімо, отак я розважаюся, трохи ризиковано, але безпечно. Якби мені справді щось загрожувало, я б, звісно, залишилася в тебе, будь певна.
— А може, ти сама не усвідомлюєш, що десь у тобі ховається нехіть до життя?
— Ой, ви з Франсіною таке верзете, їй-богу!
— Мене гризе сумління. Я отут уже питиму гаряче какао, а ти тільки спустишся в яр і йтимеш через отой місток.
— Випий чашку й за мене. На добраніч.
Лавінія Неббс простувала сама опівнічною вулицею серед глухої тиші. Довкола були будинки з темними вікнами, десь далеко гавкав собака. «За п'ять хвилин, — подумала вона, — і я буду вдома. За п'ять хвилин уже дзвонитиму тій дурненькій Франсіні. А потім…»
Раптом вона почула чоловічий голос.
Віддалік, між деревами, хтось співав:
— Де ж літня ніч, місяць і ти…
Лавінія наддала ходи.
Голос співав:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кульбабове вино» автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рей Бредбері“ на сторінці 95. Приємного читання.
TextBook