Старий Квотермейн лежав на тротуарі безмовний і нерухомий…
— Доїздилися, — скрушно мовила міс Ферн у сутіні горища. — Ой, ну чому ми не спинилися? Чому втекли?
— Цсс!
Обидві прислухались. Унизу хтось знову стукав у двері. Потім стукіт змовк, і в неясному надвечірньому світлі вони побачили хлопчину, що йшов через лужок.
— А, знов Дуглас Сполдінг. Думав, ми його покатаємо.
І обидві зітхнули.
Минали години. Сонце хилилося до обрію.
— Ми сидимо тут уже від полудня, — стомлено сказала Роберта. — Але не можемо ж ми тижнями ховатися на горищі, поки всі забудуть.
— Ми помремо з голоду.
— Що ж робити? Ти думаєш, хтось бачив і пішов слідом за нами?
Вони подивились одна на одну.
— Ні. Ніхто не бачив.
У містечку було тихо, в будинках починало світитися. Знизу долинав дух политої трави й гарячої їжі — скрізь уже готували вечерю.
— Час би вже смажити м'ясо, — сказала міс Ферн. — Хвилин за десять повернеться Френк.
— Як же ми можемо зійти вниз?
— Якщо Френк побачить, що в домі нікого немає, він викличе поліцію. Так буде ще гірше.
Сонце швидко сідало. Тепер у затхлій густій сутіні горища лише ледь бовваніли дві темні жіночі постаті.
— Як по-твоєму, — спитала міс Ферн, — він помер?
— Містер Квотермейн? і Після паузи:
— Так.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кульбабове вино» автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рей Бредбері“ на сторінці 49. Приємного читання.