Розділ «Рей Бредбері»

Кульбабове вино

Та ось килими розвішано на мотузках, щоб вибити начисто. Том став і задивився на химерні візерунки — вигадливі завитки й петлі, квіти, таємничі фігури, звивисті розводи.

— Томе, ти чого став? Ану, хлопче, до діла!

— Цікаво подивитися на всякі такі речі. Дуглас недовірливо поглянув на килим.

- І що ж ти там бачиш?

— Усеньке наше місто, людей, будинки… а осьде й наш! — Лясь! — І наша вулиця. — Лясь! — А оте чорне — то яр. — Лясь! — А онде й школа. — Лясь! — А оця кумедна фігура — це ти, Дуг! — Лясь! — Он і прабабуся, бабуся, мама… — Лясь! — Скільки вже років цьому килиму?.

— П'ятнадцять.

- І п'ятнадцять років усі топчуться по ньому. І я бачу кожей слід від черевиків! — вигукнув Том.

— Ну й мастак ти, хлопче, язиком молоти! — зауважила прабабуся.

— На ньому видно все, що діялося в цьому домі за стільки років. — Лясь! — Усе те, звісно, минуло, але я можу побачити й майбутнє. Ось тільки примружу очі, добре придивлюся до цих візерунків — отак — і побачу, де ми завтра будемо гуляти й бігати.

Дуглас перестав орудувати вибивачкою.

— А щось іще ти там бачиш?

— Хіба що нитки, — докинула прабабуся. — Майже все витерлося до основи. Видно навіть, як його виткано.

— Атож! — загадково мовив Том. — Нитки сюди, нитки туди. Я все бачу. Лихих чортів. Запеклих грішників. То погану погоду, то гарну. Прогулянки за місто. Святкові столи. Суничне морозиво. — Він поважно тицяв вибивачкою в різні місця на килимі.

— Тебе послухати, то в мене тут справжній пансіон, — сказала бабуся, розпашіла й засапана від роботи.

— Усе воно тут, тільки наче в тумані. Ось нахили голову вбік, Дуг, і приплющ одне око, майже зовсім. Звичайно, увечері в домі видно краще, коли килим лежить на підлозі, світить лампа і все таке. Тоді багато всяких тіней, темних і світліших, і видно, як розбігаються нитки, а погладиш ворсу, то вона мов хутро якогось звіра. І пахне пустелею, слово честі. Жаром і піском — так, мабуть, пахне в гробницях, де лежать мумії. А онде бачиш червону пляму? То горить Машина щастя!

— Напевне, то просто томатна підлива з чиєїсь тарілки, — сказала мати.

— Ні, то Машина щастя, — заперечив Дуглас, і йому стало жаль, що й тут вона горить. Він дуже сподівався на Лео Ауфмена, думав, той зробить так, щоб усе завжди було гаразд, щоб люди весь час усміхалися і щоб кожного разу, коли Земля нахиляється на своїй осі до чорної безодні Всесвіту, маленький гіроскоп[7], що його Дуглас відчував у собі, повертав її назад до сонця. Аж ні, Лео Ауфмен утнув дурницю, і лишилася тільки купа попелу й недогарків.

Лясь! Лясь! Дуглас молоснув вибивачкою.

— Дивіться, а ось і зелений електричний автомобільчик! І міс Ферн! І міс Роберта! — вигукнув Том. — Бі-бі-і! — Лясь!

Усі засміялися.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кульбабове вино» автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рей Бредбері“ на сторінці 31. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи