Розділ «Війна з роботами»

Вони ненадовго підуть — доки зменшиться температура і знову стануть прийнятні для людини умови. Керувати Головним пунктом було не складно — все полягало просто у виборі кращого рішення, часом з-поміж численних варіантів. Робот, що правильно оцінюватиме обстановку і матиме схему вільного вибору рішень, зможе на якийсь час чудово впоратися. Звичайно, це не ідеальний вихід, і перевага над Ворогом, швидше за все, трохи зменшиться, що, одначе, не призведе до поразки. Перш ніж здійснити свій план, генерал мав узгодити його з національним центром, але був певен, що там не вигадають нічого кращого.

Так і сталося. Літні командувачі взагалі розгубилися і були вдячні генералові Піру за пропозицію. Його навіть підвищили в званні, додавши ще одну зірочку на погони. Евакуюватися наказали відразу, як тільки робот-оператор почне задовільно діяти.

Гаряча оліїста вода сягнула їхніх колін. Загальне напруження спало лише тоді, коли був принесений новий робот. Пір похмуро спостерігав, як до його крісла пригвинчують автомат. Складання робили швидко, не надаючи уваги дрібницям: корпус робота являв собою квадратну коробку, помережану потворними зварними швами. Два ока містилися на колоноподібному обрубку, прикріпленому згори до коробки, з переднього боку якої виходила єдина рука на шарнірах. Очі вп’ялися у вимкнений екран контрольного пульту, рука безживно зависла. Пір приєднав усі пульти до контрольного, кинув останній погляд на бойові операції й рішуче ввімкнув екран.

Червоне світло спалахнуло перед роботом, і той відразу приступив до роботи. Залізний вказівний палець миттєво натиснув три кнопки, переключивши пульти, і знову розслаблено завмер. Пір слідкував за рішеннями робота і не знаходив погрішностей. Можна було ввести танки у прорив на сході й спробу вати скувати ворога. З іншого боку, тактично грамотно було і відступити, вирівняти лінію фронту, уникнувши передбачуваних втрат. Обидва варіанти мали однакові параметри за шкалою імовірності, тому й з’явилися на екрані. Робот був спроможний керувати.

Пір відчув, одначе, роздратування від цього. Певною мірою йому було страшенно образливо, що його замінив цей чорний однорукий ящик. Невже для машин людина важила не більше? Залізні пальці швидко пробігли по кнопках на пульті й знову завмерли.

— Приготуватися до виходу! — крикнув Пір. Ця евакуація була помилкою, страшною помилкою. Та що він міг вдіяти? — Полковника Фрея понесемо на ношах, — повідомив він офіцера медслужби. — Як він там?

— ГІомер, — відповів лікар. — Спека виявилася важким випробуванням для його ослаблого організму. Не витримало серце.

Коли всі вишикувались, генерал Натія зробила крок уперед і віддала Пірові честь:

— Усі зібралися, сер. Кожен має додаткові запаси їжі й води на випадок ускладнень на зворотному шляху через тунель.

Спонукуваний анахронічним пориванням, генерал Пір обернувся і віддав честь командному пульту. Жоден з автоматів не звернув на нього найменшої уваги. Робот, що сидів у його кріслі, швидко тицьнув пальцем у якусь кнопку, не зважаючи на Піра. Почуваючи себе в дещо дурному становищі, генерал поквапився услід за своїми підлеглими.

Вони вже проминули численні герметичні брами фортеці, коли зустріли робота. Той чекав у зовнішньому приміщенні і, щойно прочинилася брама, швидко зайшов досередини. Це був робітник, один з механічних роботів, геть подряпаний і забрьоханий.

Два роботи вдалися до німого спілкування; радіохвилі, що вони їх посилали безпосередньо в мозкові центри, передали інформацію швидше за будь-яку розмову.

— Вихідний тунель завалено, — оголосив ад’ютант. — Дах обвалився в багатьох місцях, і тунель наповнюється водою. Вирішено його поки що не відкривати. Завали повсякчас продовжуються.

— Відмініть це рішення. Воно недоречне, — зауважив Пір. У його голосі забринів розпач.

— Нічого не можна змінити, — проказав ад’ютант металевим голосом судді, що читає вирок. — Зараз тунель не відкрити. Виявлено, що маленькі пристрої, схожі на теплові генератори, проникли в грунт і обвалили тунель. Його відкриють, коли їх…

— Інший вихід! Мусить бути інший вихід! — слова Піра стали невиразними від спеки, як і його думки, одначе робот їх розібрав і сприйняв за команду.

— Тут є запасні переходи, що колись вели нагору. Але мені бракує інформації. Я не знаю, чи не замуровані вони.

— Веди, показуй — ми не можемо тут довго бути!

Робот-ад’ютант пішов попереду і лише завдяки своїй залізній силі зумів повернути прирослі від часу обертові двері, що закривали прохід до старих тунелів. Люди чалапали навпомацки за ад’ютантом, заточувались і знову підводились.

Генерал Пір намагався командувати, а коли його накази не виконували, робив спроби власноруч допомогти ослаблим. Одначе помітив, що при цьому сам відстає від решти.