— В певному розумінні — так. Але виділяється незначна радіація, більшість звільненої енергії обертається на тепло. Внаслідок вибуху в грунті утворюється гніздо розпеченої лави. Тепло поступово передається на нашу базу. Нові вибухи постійно збільшують пояс розпеченого грунту.
— А ви не можете виявити і зруйнувати ці пристрої, перш ніж вони вибухнуть?
— Це непросто — аж надто багато тих пристроїв і чимала територія, яку доведеться дослідити. Вже будуються спеціальні механізми й детектори. Ми врахували всі фактори, і можна на дев’яносто дев’ять відсотків запевнити, що тепло більше не підвищуватиметься, коли наштовхнеться на контрдію з боку нашої бази.
Пір міг полегшено скинути тягар з душі: постійна задуха всіх їх мордувала. Його лише мимоволі зацікавило, до якого рівня підвищиться спека, перш ніж температура почне падати.
— Отже, яка, за вашими розрахунками, найбільша можлива температура? — спитав він.
— П’ятсот градусів, — з металевою незворушністю проказав робот.
Пір зазирнув у порожні очі машини й відчув, що тремтить і хапає ротом повітря.
— Як?! Та це ж у п’ять разів більше за темпера туру кипіння води!
— Абсолютно точно. Вода кипить при температурі сто градусів.
Пір отетерів, не вірячи власним вухам.
— Та ти розумієш, що кажеш? Чи гадаєш, що люди… Як ми зможемо жити?
Робот промовчав, оскільки такі проблеми не входили в компетенцію роботів командного пункту. Пір покусав губи і висловився інакше:
— Така температура не влаштовує персонал, навіть якщо автомати її і витримають. Ви повинні знайти спосіб, як зменшити температуру.
— Це питання вже вирішене, оскільки для багатьох ніжних блоків така температура критична. Повітряні кондиціонери працюють з найвищим навантаженням, і додати нові секції вже неможливо. Тому було проведено буріння і відкрито неподалік запаси води, що ними можна замінити повітря на базі. Вода поступатиме холодна і перебере на себе тепло.
Не найкраще, скоріше компромісне рішення, але хоч щось. Одну кімнату можна закупорити як сховок, а оператори працюватимуть у скафандрах. Незручно, але терпимо.
— Якої температури досягне вода? — поцікавився Пір.
— Ста сорока градусів. Води вистачило б понизити температуру ще більше, одначе базу побудовано з урахуванням циркуляції лише повітря. А втім, усі автомати бойового зразка водонепроникні…
— Але ж люди! — скрикнув Пір. — Та якби й були вони також водонепроникні, однаково зварилися б у тому вашому бульйоні. Ну як нам це пережити, поясни! Схема вільного вибору рішень! — ви гукнув він з несподіваним полегшенням. — Чи можна зібрати робота за схемою вільного вибору рішень для управління командним пунктом? — звернувся він до мозкового центру бази.
— Так.
— Тоді зберіть. Негайно. Нам, можливо, доведеться евакуюватися, і якщо це станеться, я б хотів, щоб робот зміг нас підмінити.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Гаррі Гаррісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Війна з роботами“ на сторінці 5. Приємного читання.