Розділ «Стівен Кінг Чотири сезони»

— Боже збав.

— Часом, — вів далі Ґумка Ед, — ми просто нічого не можемо вдіяти. Це жахливо, але така правда життя. Зазвичай першими, кого випльовує машина, якою ми тут кермуємо, стають шкільні хулігани, похмурі, нетовариські діти, ті, хто відмовляється навіть спробувати прорватися. Вони — просто «теплі тіла», які чекають, що система сама тягнутиме їх до останнього, або ж чекають, коли доростуть до того віку, коли зможуть кинути школу без дозволу батьків і записатися в лави армії, чи влаштуватися на роботу на автомийку, чи вийти заміж за бойфренда. Розумієте? Я кажу прямо. Наша хвалена система, як-то кажуть, не така вже й розчудесна, як вважається.

— Я вдячний вам за відвертість.

— Та коли бачиш, як машина перемелює такого учня, як Тод, стає боляче. За останній навчальний рік у нього середній бал був дев’яносто два, а отже, він належить до дев’яносто п’ятого процентилю. Його середні оцінки за англійську ще кращі. У нього є хист до письма, а це щось надзвичайне для покоління дітей, які вважають, що культура починається перед телевізором, а закінчується в кінотеатрі на районі. Я розмовляв з учителькою, яка торік вела в Тода заняття з творчого письма. Вона сказала, що він здав таку чудову роботу за чверть, якої вона за всі двадцять років свого вчителювання не бачила. Твір був про німецькі табори смерті часів Другої світової війни. Вона поставила йому єдине «А з плюсом» за всі роки, що вела ці заняття.

— Я читав його, — кивнув Боуден. — Справді дуже вдалий.

— Також він продемонстрував непересічні здібності в науках про живу природу й суспільних науках. У математиці він, звісно, зірок із неба не хапає і прориву століття не здійснить, але мої дані свідчать, що він упевнено прямував до рівня коледжу… до цього року. До цього року. Ось і вся історія в кількох словах.

— Так.

— Мені збіса неприємно дивитися на те, як скочується Тод, містере Боуден. А школа влітку… що ж, як я вже казав, буду відвертим. Таким дітям, як Тод, школа влітку може більше нашкодити, ніж допомогти. Типовий літній збір старших класів — це зоопарк. Збіговисько всіх мавп і реготливих гієн, плюс повний набір птахів додо. Погана компанія для таких, як Тод.

— Безперечно.

— Тож перейдімо до суті справи. От що я пропоную. Кілька сеансів для містера та місіс Боуден у консультативному центрі в середмісті. Із дотриманням повної конфіденційності, певна річ. Тамтешній директор, Гаррі Акерман, мій добрий друг. І я думаю, що цю ідею їм повинен запропонувати не Тод. Її маєте запропонувати ви. — Ґумка Ед широко всміхнувся. — І тоді, може, у червні все повернеться у свою колію. Нічого неможливого не бачу.

Але Боудена ця пропозиція, вочевидь, стривожила.

— Боюся, вони спустять на хлопчика всіх собак, якщо я їм це запропоную, — сказав він. — Справа вельми делікатна. Усе може обернутися дуже погано. Малий пообіцяв мені, що з подвійною силою візьметься до навчання. Його самого дуже непокоїть те, що він так сильно з’їхав. — Він розтягнув губи в посмішці, якої Ед Френч не міг до кінця зрозуміти. — Непокоїть сильніше, ніж ви думаєте.

— Але…

— І мене вони сваритимуть, — із притиском швидко промовив Боуден. — Ще і як будуть, Бог свідок. Моніка вже коситься на мене, бо вважає, що я забагато пхаю свого носа в їхні справи. Я стараюся не втручатися, але ви ж бачите, що коїться. Думаю, краще залишити все, як є… на цьому етапі.

— У мене великий досвід у таких справах, — запевнив Боудена Ґумка Ед. Він згорнув руки на Тодовій особовій справі й подивився старому просто у вічі. — Я вважаю, що тут необхідна сімейна психотерапія. Ви ж розумієте, що шлюбні проблеми, котрі переживають ваш син і невістка, мене цікавлять лише тому, що вони справляють вплив на Тода… а нині цей вплив украй негативний.

— Дозвольте висунути контрпропозицію, — сказав Боуден. — У вас, напевно, є якась система оцінювання успішності в середині чверті?

— Так, — обережно погодився Ґумка Ед. — Картки інтерпретації успішності — КІУ. Діти, звісно, кличуть їх провальними. Їх видають лише в тому разі, якщо оцінка учня за певний курс серед чверті нижча за сімдесят вісім. Інакше кажучи, картки КІУ ми видаємо тим дітям, яким загрожує «D» чи «F» за предмет.

— Дуже добре, — кивнув Боуден. — Тоді я пропоную таке. Якщо малий відхопить одну з цих карток… бодай одну… — Він підняв догори вузлуватий вказівний палець. — …то я піду до сина й невістки та скажу їм про те ваше консультування. Ба більше скажу. — Він промовив «скашшу». — Якщо малий отримає вашу провальну картку у квітні…

— Власне, ми видаємо їх упродовж першого тижня травня.

— Справді? Якщо він її одержить, то я даю гарантію, що вони погодяться на консультації. Містере Френч, Дік із Монікою турбуються про сина. Проте нині їх так поглинули власні проблеми, що… — Він знизав плечима.