Він знає, що хоче сказати Тіджей, але не хоче цього чути. Його батько каже, якщо говорити про щось погане, то можна накликати на себе біду, тож він намагається ніколи цього не робити. Він вважає, що згадування імені виродка-вбивці — вдвічі поганіша прикмета. Але цей ідіот Ронні Мецгер усе одно балакає далі… хоча й не зовсім виразно.
— Але, Еббі, якщо це Ликаб? Що як Тая викрав…
— Стули пельку! — каже Еббі, замахуючись кулаком, ніби хоче вдарити цього дурня, котрий говорить, неначе каші в рот набрав.
У цей момент продавець-індус вискакує з магазину «7-11», як клоун із табатирки.
— Мені не потрібні тут ваші чвари! — кричить він. — Або ви йдете розбиратись десь в інше місце, або я викликаю поліцію!
Еббі починає повільно крутити педалі, рухаючись у протилежному напрямку від Квін-стрит; голосно дихаючи, він бурмоче ще кілька образливих слів на адресу індуса (їх він теж чув від батька), а інші два хлопці їдуть слідом за ним.
Від’їхавши трохи далі від «7-11», Еббі зупиняється й дивиться на своїх друзів із гордо зведеною головою, випинаючи груди вперед.
— Він сам поїхав від нас півгодини тому, — каже Еббі.
— Га?
— Хто? Що?
— Тай Маршалл, якщо хтось запитає, сам поїхав від нас півгодини тому. Коли ми були… ум… — Еббі починає згадувати, і це йому вдається надто важко, оскільки в нього немає практики. Зазвичай Еббі Векслер ніколи нічого не пригадує, йому цікаво, лише те, що він бачить.
— Коли ми крізь вікно розглядали полиці магазину «Асортимент»? — несміливо питає Тіджей, оскільки боїться, що може отримати за це лютий індіанський опік від Еббі.
Якусь мить Еббі дивиться на нього тупо, а тоді починає посміхатись. Тіджей розслабляється. Ронні Мецгер і далі тільки збентежено спостерігає. Чи то з битою в руках, чи з роликами на ногах — Ронні на висоті, але в решті випадків, він цілковитий нуль.
— Саме так, — каже Еббі. — так. Ми дивились у вікно «Шмітта», коли повз нас проїхав пікап, з якого до біса гучно лунав чортовий панк. Тоді Тай сказав, що йому треба кудись відлучитися.
— Куди саме? — запитує Тіджей.
Еббі не дуже кмітливий, проте йому притаманна так звана легка підступність. Він інстинктивно знає, що найкраща історія — це коротка історія. Чим менше розповідаєш, тим менше шансів, що хтось тебе може збити з пантелику через невідповідність фактів.
— Він нам цього не сказав, — каже Еббі. — Лише сказав, що треба відлучитися.
— Він нікуди не збирався їхати, — каже Ронні. — Він просто залишився позаду, бо він… — Зробивши паузу, Ронні старанно вимовляє слово, і цього разу в нього добре виходить: — Недоумок.
— А ти випадково не задумувався, — каже Еббі. — А що, як… як його викрав той тип, бовдуре? Ти хочеш, щоб усі казали, що це через те, що він не зміг нас наздогнати? Що його вбили, бо ми його залишили? Ти хочеш, щоб усі казали, що це через нас?
— Ей, — каже Ронні — ти ж не думаєш, що Тая схопив Ликаб — Рибак?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний дім» автора С. Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (3)“ на сторінці 49. Приємного читання.