Розділ без назви (3)

Дейл випинає верхню губу і, задумавшись, розтягує, а тоді відпускає її, мотає головою.

— Саме ім’я, здається, відлунює десь у пам’яті, але, швидше за все, через те, що воно поширене. Прізвиська такого не чув.

— Він був будівельником, підрядником, махінатором у Чикаґо близько тридцяти років тому. Принаймні, за словами Потсі.

— Потсі, — каже Дейл. Скоч, яким прикріпили плакат із написом «ОДИН ДЗВІНОК ОЗНАЧАЄ ОДИН ДЗВІНОК», почав відклеюватись у кутиках. Дейл погладжує його, намагаючись знову приклеїти і, здається, робить це абсолютно машинально. — Ви з ним добре подружилися, чи не так?

— Якщо можна так сказати, — каже Джек. — Хто ж такий цей Чаммі Бернсайд? Що ж це за Чорний Дім?

— Який ще Чорний Дім?

— Перш за все — це власна назва. Чорний — велика літера «Ч», Дім — велика літера «Д». Ти коли-небудь чув, щоб тут, в окрузі, називали так якийсь будинок?

— Ні, чорт забирай, — сміється Дейл.

Джек посміхається у відповідь. Але це не безтурботна дружня усмішка, а та, яка з’являється на його обличчі під час допитів. Бо зараз він копісмен. Він помічає веселе мерехтіння в очах Дейла.

— Ти впевнений? Не поспішай. Подумай.

— Я ж кажу тобі, ні. Люди в наших краях не називають будинки. О так, старенькі міс Ґрем і міс Пентл назвали свій будинок, що з іншого боку від міської бібліотеки, «Жимолость», тому що кущі жимолості ростуть у них перед парканом, але це єдиний будинок у наших краях, який має назву.

Джек знову помічає мерехтіння.

В очах Поттера, якому поліція штату Вісконсин висуне звинувачення в убивстві, Джек жодного разу не побачив такого глибокого мерехтіння під час їхньої розмови. Тому що Поттер був чесним. А Дейл не чесний.

«Проте я маю бути чемним із ним, — каже Джек сам до себе. — Тому що він і сам не знає, що він не чесний. Як таке може бути?»

Неначе у відповідь він чує голос Чиказького Потсі: «Один хлопець розповідав мені, що там ніколи не світить сонце, навіть коли воно сяє на небі… він казав, що люди там втрачають свої тіні, як у казці».

Спогад — це тінь; кожен коп, якому коли-небудь доводилось відновлювати картинку злочину чи нещасного випадку із суперечливих доказів очевидців, це добре знає. Цікаво, чи можна сказати, що Чорний Дім, про який розповідав Потсі, — це те ж саме? Чи, можливо, він узагалі не має тіні? Реакція Дейла (який зараз, повернувшись обличчям до плаката, старанно потирає скоч із серйозним виразом обличчя, неначе він рятує жертву серцевого нападу просто на вулиці, виконуючи все за інструкцією, до приїзду швидкої) підказує Джеку, що, швидше за все, — так, те ж саме. Три дні тому він би не дозволив собі розглядати таке припущення, але три дні тому він ще не повертався на Території.

— За даними Потсі, це місце здобуло репутацію будинку з привидами ще до того, як його було повністю добудовано, — каже Джек наполегливіше.

— Ні. — Дейл переходить до напису про збори А.А і А.Н. Він старанно розглядає скоч і навіть не дивиться на Джека. — Це мені абсолютно ні про що не говорить.

— Точно? Один чоловік ледь не стік кров’ю до смерті. Інший впав, що призвело до паралічу. Люди скаржились, уважно послухай, Дейле, за словами Потсі, люди скаржились, що втрачали свої тіні. Вони їх не бачили навіть опівдні, коли ясно світило сонце. Хіба ж це не дивно?

— Звичайно, що так, але я не пам’ятаю жодної такої історії.