Розділ без назви (3)

— Це все, що я пам’ятаю.

— Як звали афериста, коли він жив у Чикаґо?

— Не можу пригадати.

Джек раптом підсовує свої долоні просто під ніс Поттера. Той сидить, похнюпивши голову, тож не бачить їх, аж доки вони не опиняються просто перед ним. Він спершу судомно відсахується, а тоді вдихає слабкий запах на шкірі Джека.

— Що… Господи, що це? — Поттер хапає руку Джека і жадібно нюхає. — Дуже гарно. Що це?

— Лілії, — каже Джек, але це не те, що він думає.

Те, що він думає, це «пам’ять моєї матері».

— Як звали афериста, коли він жив у Чикаґо?

— Щось… на кшталт Бірн Штейн. Це не точно, але наближено. Це все, що я можу.

— Бірн Штейн, — каже Джек. — А як його звали, коли він приїхав до Френч Лендінґа через три роки.

Раптом зі сходів чуються гучні сварливі голоси.

— Мені все одно! — кричить хтось. Джек думає, що це Блек, він настирливіший. — Це наша справа, він наш в’язень, і ми його забираємо! Негайно!

Дейл: Я не заперечую, я просто кажу, що треба заповнити папери.

Браун: До біса папери. Ми забираємо його із собою.

— Як його звали у Френч Лендінґу, Потсі?

— Я не можу… — Потсі знову бере руки Джека.

Руки самого Потсі сухі й холодні. Він із заплющеними очима вдихає запах Джекових долонь.

Після довгого видиху через ніс він говорить:

— Бернсайд. Чаммі Бернсайд. Не те щоб саме Чаммі. Це, швидше за все, було його прізвисько. Думаю, його справжнє ім’я було Чарлі.

Джек забирає руки. Чарлі Чаммі Бернсайд. Раніше відомий, як Бірштейн. Чи щось схоже на Бірштейн.