Розділ без назви (3)

— А будинок? Якою була назва будинку?

Браун і Блек уже йдуть коридором, а Дейл поспішає за ними. «Часу більше немає, — думає Джек. — Чорт забирай, якби в мене було ще бодай п’ять хвилин…»

Тоді Потсі каже:

— Чорний Дім. Але я не знаю, чи то так назвали його мої помічники, чи то він сам так його назвав, але називався дім саме так, це точно.

Джек дивиться на нього, вирячивши очі. У його уяві з’являється образ затишної вітальні Генрі Лайдена: де він сидить, поставивши випивку біля ліктя, читаючи про Джарндсів проти Джарндсів.

— Ти сказав «Похмурий дім»?

— Чорний, — нетерпляче повторює Потсі. — Тому що таким він насправді був…

— Ох, святий Боже, — говорить один із полісменів поліції штату, неначе тягне кота за хвіст.

Джек не одразу розуміє, хто це говорить. Спершу йому здавалося, що це говорить Браун, але, звівши погляд, він бачить, що це говорить Блек.

— Привіт, хлопці, — каже Джек, підводячись із нар.

— Що ти тут робиш, Голлівуде? — запитує Блек.

— Балакаю, на вас чекаю, — каже Джек і широко посміхається. — Думаю, вам потрібен він.

— Ти маєш рацію, чорт забирай, — гарчить Браун. — І якщо ти втрутишся в нашу справу…

— Боже, я й не думав, — каже Джек.

Це боротьба, але він намагається дотримуватися люб’язного тону. А тоді до Потсі:

— Вам там буде безпечніше, ніж тут, у Френч Лендінґу, сер.

Джордж Поттер знову дивиться порожніми очима. Покірними.

— Це все одно не має великого значення, — каже він, а тоді посміхається, коли йому на думку спадає ще щось. — Якщо старий Чаммі досі живий і ти з ним зустрінешся, то запитай, чи його зад досі болить від того копняка, який я дав йому там, у Чикаґо, 69-го. І передай йому привіт від старого Потсі.

— Про що, в біса, ви говорите? — сердито запитує Браун.

Він тримає кайданки, у нього явно аж руки сверблять застібнути їх на зап’ястках Джорджа Поттера.