Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— Ласкаво просимо, принце Гарборане, для нас, людей, велика честь воювати пліч-о-пліч з вами.

Кентаврові, мабуть, сподобалися ці слова, і він широко усміхнувся:

— Як ми можемо допомогти вам?

Ерік замислився і знову взявся вивчати розташування ворожих військ.

— Чи не мали б ви бажання воювати з сером Вореном? — запитав він.

— Це була б честь для нас.

— У такому разі, прошу, поведіть ваші війська на правий фланг. Сер Ворен чекатиме, аж поки вирішить, що його дружина, рушивши в атаку, дійде до отого особливого підрозділу коло каменів, — показала Попеля рукою на далекий гурт університетських персонажів, зібраних поблизу менгірів. — Будь ласка, допомагайте йому у спробах знищити їх; це буде нелегке завдання, бо серед них є багато чаклунів, цілительок і могутніх воїнів.

— Проте вони загинуть! — крикнув, немов заіржавши, принц Гарборан і помчав до своїх військ.

— Лицарю Ворене, прошу, займіть свої позиції, щоб кентаври могли приєднатися до вас, — повернулася Попеля до лицаря, що сидів верхи. Той замість відповіді підняв спис із прапорцем, потім опустив забороло і підострожив білого румака. Земля аж задвигтіла од важкого тупоту лицарської кінноти, що помчала на свої позиції десь на півдорозі до далекого правого флангу сірого війська.

— Ну що? — запитав BE. — Готові вже починати?

Чемний кашель, що долинув з лісу, змусив їх підскочити. Під деревом, випроставшись і піднявши передні лапи, стояли два великі ведмеді.

— Вибачте нас. Ми хочемо допомогти. Де нам воювати?

— Привіт! — радісно вигукнула Сігрид. — Це Ведмідь, що розмовляє.

— І його подруга. Бачу, ти таки знайшов її, — усміхнувся привітно BE, і ведмідь опустив очі, здається, збентежившись, що опинився в центрі загальної уваги.

— Чудово! — підбігла до них Попеля. — Бачите оцю відьму, Інгеборг? Вона повинна жити, щоб викликати вежу. Я хочу, щоб ви охороняли її під час битви, і то якомога краще. Ну, що на це скажете?

— Добре, — промовив ведмідь і, ставши на всі чотири лапи, підійшов до Інгеборг, яка погладила його.

— Готові? — знову запитав BE.

В Еріка все стислося всередині.

— Стривайте, зілля, — показав рукою Гаральд.

— Еге ж, — похитав головою BE. — Вибачте, я майже забув про нього. І яке, на вашу думку?