— А я піду з’ясую, чи можна дістати якусь допомогу в самій грі, — махнула всім рукою на прощання Попеля й вирушила до міста.
* * *
Кафедральний собор Мова був однією з найбільших церков у Ньюгейвені. З його глибоких підземель долинали неквапні лункі співи ченців, неначе та споруда була велетенським ротом, який спрямовував величні звуки до громадян по той бік відчинених навстіж височенних дверей. У широкому центральному нефі на обох стінах високо вгорі висіли великі корогви, деякі з них були подерті, побувавши не в одній битві. Попри почуття нагальності своєї справи, Ерік, ідучи повз ряди стільців, шанобливо стишив ходу, де-не-де на них сиділи вірні, схилившись у молитві.
Потім він побачив ченця з тонзурою на голові.
— Вибачте, — прошепотів Ерік, — де я можу знайти сера Ворена.
Чернець нічого не відповів, але показав на Східну каплицю.
— Дякую.
# УКЛІН
Ерік пройшов до невеличкого вівтаря. Неф заливало барвисте світло, сіючись крізь розміщені високо вгорі вітражі-образи. Сер Ворен у блискучому срібному обладунку стояв навколішки, його великий дворучний меч лежав перед ним. Не бажаючи уривати молитви воїна, Ерік якийсь час зачекав. Проте його нетерпіння наростало. Отож у пориві натхнення він змусив Попелю вклякнути поруч із лицарем і тримати медальйон, який гравці отримали, взамін за повернений церкві дзвін.
Сер Ворен глянув на Попелю:
— Ви чогось хочете, сестро?
— Порозмовляти з вами.
— Добре. Прошу, йдіть за мною.
Сер Ворен підвівся, вклав меч у піхви, а потім почепив його за спину. Коли вони йшли до маленьких дерев’яних дверей, Ерік бачив, як у НІПі з’являється золотава присутність Аватари, пульсуючи, немов серце, і з кожним ударом навколо персонажа ширшало золоте сяєво.
А коли вони вже сиділи в невеличкій, оббитій килимами кімнаті, Аватара набула свого повного, разючого вияву.
— Як я можу допомогти вам? — запитав сер Ворен, з його очей лилося золоте світло.
— Мені потрібне військо, щоб подолати сили зла, зосереджені на південь од Ньюгейвена.
— Це гідне прохання. Я допоможу вам без вагань і кожною краплиною своєї сили.
— Це прекрасно, дякую вам. Ми збираємося коло південної брами опівдні через три дні.
— Я буду там, — кивнув сер Ворен, — з усіма товаришами, яких зможу зібрати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 129. Приємного читання.
TextBook