Саботаж кохання

— Непальці, - тріумфально виголосила я.

— А за що ненавидіти непальця?

На це, гідне самого Монтеск'є запитання, я відповіла блискуче:

— Тому, що це єдина країна у світі, яка не має чотирикутного прапора.

Присутні притихли від такого неподобства.

— Це правда? — перепитав чийсь охриплий голос.

І я поринула в опис непальського прапора: нагромадження трикутників, таке собі розділене навпіл по довжині діаболо.

Тієї ж миті непальців було проголошено ворогом.

— От негідники!

— Ми їх провчимо, цих непальців. Ми їм покажемо як не мати чотирикутного прапора, як в усіх!

— Та за кого вони себе мають, ті непальці?

Ненависть запрацювала.

Східні німці були обурені так само, як і ми. У цьому хрестовому поході на нечотирикутні прапори вони попросили про вступ до лав Союзників. Взяти їх на службу — та від такої радості ми ніг під собою не чули. Битися пліч-о-пліч з тими, хто гамселив нас і кого катували ми — ото радість!

Непальці виявилися дивним ворогом.

Порівняно із Союзниками їх було дуже мало. Спершу ця подробиця здалася нам принадною. Соромитися диспропорції?! Та нам ніколи на думку таке не спало б. Така перевага особового складу — це радше приємно.

Їхній середній вік був вищий за наш. Декотрим було вже по п'ятнадцять: початок старості. Ще одна підстава для ненависті.

Ми оголосили їм війну з безприкладною відвертістю. Двоє перших непальців, що з'явилися на нашій території, побачили, як їх штурмують близько шістдесяти дітлахів.

Коли ми відпустили їх, вони були суцільні рани й гулі.

У цій ситуації нещасні маленькі гірські мешканці, що тільки-но спустилися зі своїх Гімалаїв, нічогісінько не зрозуміли.

Діти Катманду, яких мало бути не більше семи, скликали раду. Вони обрали єдино можливу політику — боротьбу. Зважаючи на наші методи, вони усвідомили, що будь-які дипломатичні переговори нічого не дадуть.