Саботаж кохання

Сам факт його існування спроможний активізувати людську істоту.

Саме завдяки ворогові оте стихійне лихо, яке називається життям, перетворюється на епопею.

Отож, Христос мав рацію, коли говорив: «Возлюбіть ворога свого».

Проте він хибив у висновку — необхідно примиритися зі своїм ворогом, підставити йому ліву щоку і т. і.

От хитрун! Коли ти примирився зі своїм ворогом, він же перестає бути ворогом.

А коли більше немає ворога, необхідно знайти іншого

- І починай все спочатку.

Одне слово, це нічого не дає, ніякого прогресу.

Отже, треба любити свого ворога, але не говорити йому про це. І в жодному разі не планувати примирення.

Перемир'я — це розкіш, яку людська істота не може собі дозволити.

Свідченням цього є той факт, що мирні періоди неодмінно призводять до нових війн.

Тоді як війни переважно закінчуються мирними періодами.

Отже, мир приносить людині шкоду, тоді як війна приносить їй користь.

Отже, слід по-філософськи сприймати деякі згубні моменти війни.

Жодна з щотижневих газет, жодне з інформаційних агентств, жодна історіографія ніколи не згадували про світову війну у гетто Сань Лі Тхунь, яка тривала з 1972 по 1975 рік.

Отак, з дитячих років я збагнула, як мені сприймати цензуру та дезінформацію.

Адже, зрештою, чи можна вважати неістотним той трирічний конфлікт, у якому було задіяно десятки націй і впродовж якого чинилося стільки страхіть?

А підстави для замовчування з боку засобів масової інформації — середній вік учасників баталій становив приблизно десять років. Стверджуватимете й далі, що діти не творили Історію?

Після міжнародної конференції 1972 року один з інформаторів сповістив дорослим про війну, яка мала ось-ось початися.

Батьки зрозуміли, що войовниче напруження вже надто сильне, і вони не в змозі завадити неминучому конфлікту.