Саботаж кохання

На мене було покладено важливі обов'язки.

Я мала турбуватись про коня, який забирав три чверті часу.

Я мала зворушувати натовп.

Я мала підтримувати імідж індивідуальності.

Я мала створити свою легенду.

Та й, зрештою, була війна. Незвичайна і жорстока війна у гетто Сань Лі Тхунь.

Візьміть ватагу дітлахів усіх національностей, закрийте їх у тісному бетонному просторі, дайте їм волю і зніміть будь-який нагляд.

Ті, хто вважає, що ця дітлашня дружелюбно візьметься за руки, — великі простачки.

Наш приїзд збігся у часі з проведенням конференції на найвищому рівні, яка прийняла ухвалу про те, що проголошений кінець Другої світової війни — халтура.

Все слід було переробити по-новому, причому без значних змін — ворогом, як і раніше, лишалися німці.

А німців у Сань Лі Тхунь не бракувало.

Крім того, останній світовій війні бракувало розмаху. Цього разу армія Союзників налічувала представників усіх можливих національностей, у тому числі чилійців і камерунців.

Але американців і англійців не було.

Расизм? Ні — географія.

Війна обмежувалась територією гетто Сань Лі Тхунь.

Отож, англійці мешкали у колишньому гетто, яке називалось Вай Цяо Тха Лу, тоді як усі американці компактно проживали в окремій резервації навколо свого посла, такого собі Джорджа Буша.

Відсутність цих двох націй турбувала нас найменше в світі. Без американців і англійців обійтися можна було. А ось без німців — не обійтися ніяк.

Війна почалася 1972-го. Саме цього року я засвоїла колосальну істину: немає на землі нічого такого, без чого неможливо обійтися. Нічого, окрім ворога.

Без ворога людська істота безталанна. Її життя перетворюється на жорстоке випробовування, зневір'я лихої долі та нудьги.

Ворог — це Месія.