— І я туди йду! — крикнув раптом К. гучніше за всіх.
Йому закортіло, щоб ті двоє взяли його з собою: хоч навряд, чи знайомство з ними дало б йому якусь користь, але вони напевне були б добрими супутниками, підбадьорили б його в дорозі. Юнаки почули слова K., та лише кивнули йому головою і скоро зникли з очей.
К. й далі стояв у снігу, йому не хотілося витягати ногу, щоб вона знову загрузла в заметі; чинбар зі своїм товаришем, задоволені тим, що нарешті спекалися К., поволі пропихалися в ледь прочинені двері, весь час оглядаючись на K., і він лишився сам серед снігу. «Була б нагода трохи понарікати на долю, — подумав K., — якби я потрапив сюди випадково, а не навмисне».
Зненацька в хатині ліворуч відчинилось малесеньке віконце; воно здавалося темно-синім, поки було зачинене — мабуть, йому надавав такої барви відблиск снігу — і було маленьке, що коли тепер відчинилося, в ньому видніло не ціле обличчя того, хто виглядав із нього, а лише очі, старечі карі очі.
— Он він стоїть, — почув К. тремтливий жіночий голос.
— Це землемір, — сказав чоловічий голос. Потім чоловік підійшов до віконця і спитав не вороже, а все ж так, наче йому йшлося тільки про одне: щоб перед його хатою все було гаразд: — На кого ви чекаєте?
— На якісь сани, щоб підвезли мене, — відповів К.
— Тут не їздять ніякі сани, — сказав чоловік, — ніхто тут не їздить.
— Але ж це дорога до замку, — мовив К.
— А однаково тут ніхто не їздить, — сказав чоловік з якоюсь упертістю.
Обидва замовкли. Але чоловік, видно, щось обмірковував, бо не зачиняв віконця, з якого курився дим.
— Погана дорога, — мовив K., щоб допомогти йому. Та чоловік лише сказав:
— Авжеж. — Та потім, трохи помовчавши, додав: — Як хочете, я вас відвезу на санях.
— Будь ласка, відвезіть, — зрадів К. — Скільки ви за це візьмете?
— Ніскільки, — відповів чоловік. К. дуже здивувався.
— Ви ж землемір, — пояснив чоловік, — і належите до замку. То куди вас везти?
— До замку, — швидко мовив К.
— То я не поїду, — відразу сказав чоловік.
— Я ж належу до замку, — мовив К. словами самого чоловіка.
— Можливо, — ухильно сказав той.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання, романи, листи, щоденники» автора Франц Кафка на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роман та уривки з романів“ на сторінці 75. Приємного читання.