Розділ «Пророк»

— Хто сидітиме на Морекамінному Престолі — про те вирішить Потоплий Бог, — мовив священник. — Стань на коліна, прийми благословіння.

Марлин важко гепнувся на коліна. Аерон відкоркував міха і пролив цівочку морської води на лису макітру.

— Господи Боже, що потонув за нас, дозволь Твоєму слузі Мелдредові відродитися з моря. Благослови його сіллю, благослови його каменем, благослови його крицею.

Вода потекла Марлиновими товстими щоками, всоталася у бороду та комір лисячого хутра.

— Що мертве, те вже не помре, — закінчив Аерон, — ба постане знов, тверде і непохитне.

Та коли Марлин зіп’явся на ноги, Аерон додав:

— Лишайся і слухай, щоб міг усюди переказати Божі слова.

За три стопи від краю води хвилі розбивалися на чималому гранітовому кругляку. Саме на нього видерся Аерон Мокрочуб, щоб учні могли його бачити і чути кожне слово.

— З моря ми народилися, і у море повернемося, — почав він, як починав уже сто разів. — Буребог у гніві своєму виманив Балона з замку та скинув на скелі; тепер король наш бенкетує у палатах глибоко під хвилями.

І здійняв руки догори.

— Залізний король помер! Але король постане знов! Бо що мертве — те вже не помре, ба постане знов, тверде і непохитне!

— Постане король! — заволали учні-потопельники.

— Постане воістину, бо не можна інакше. Але хто він буде? — Мокрочуб хвилину слухав, але відповідь дали тільки хвилі. — Хто буде нашим королем?

Потопельники почали гатити кийками з плавнику один об інший.

— Мокрочуб! — волали вони. — Король Мокрочуб! Король Аерон! Хай бог дарує нам Мокрочуба!

Аерон захитав головою.

— Якщо батько має двох синів, і одному дає сокиру, а іншому — тенета, то котрого він хоче зробити воїном?

— Сокира для воїна! — закричав Рус у відповідь. — Тенета — для рибалки у морі!

— Воістину так, — мовив Аерон. — Господь Бог забрав мене в глибини вод і потопив те негідне створіння, яким я був. Коли ж Він викинув мене з глибин, то дав очі бачити, вуха — чути, і голос — нести Його слово, щоб став я пророком Його і вчив Божої правди всіх тих, хто забув і зневажив. Мені не судилося сидіти на Морекамінному Престолі — так само, як Еуронові Воронячому Оку. Бо чув я слово Боже, і тако лунало воно: «Не сидіти безбожникові на моєму Морекамінному Престолі!»

Марлин схрестив руки на грудях.