Розділ « Стівен Кінг Куджо»

Донна знову напружилася.

— Віку, ти думаєш…

Та Тед уже був біля собаки й гаряче обійняв його, потім став поруч і почав роздивлятися його морду. Собака сидів із висолопленим рожевим язиком, хвіст молотив по гравію доріжки. Ставши навшпиньки, Тед міг майже зазирнути йому в очі.

— Думаю, в них усе гаразд, — відповів Вік.

Тед застромив свою маленьку ручку в пащу Куджо і почав оглядати його зуби, як наймолодший у світі стоматолог. Це змусило Віка пережити ще одну тривожну хвилину, та потім малий знов повернувся до них.

— У песика є зуби, — повідомив він.

— Так, у нього дуже багато зубів.

Він обернувся до хлопця, збираючись спитати, звідки у пса таке ім’я, як із майстерні вийшов Джо Кембер, ретельно витираючи руки ганчіркою, щоб, бува, не забруднити гостя; лише тоді він потиснув руку Віка.

З приємним здивуванням Вік відзначив, що Джо добре знає свою справу. Вони проїхалися до будинку біля підніжжя пагорба і назад до майстерні, і всю дорогу Джо пильно прислухався до стукоту в колесі.

— Підшипник полетів, — коротко констатував Кембер, — вам ще пощастило, що не заблокувало колесо.

— Ви можете його полагодити? — запитав Вік.

— Так, якщо ви не проти почекати тут години дві, я зроблю це хоч зараз.

— Думаю, це не проблема, — сказав Вік поглядаючи в бік сина. Той заволодів бейсбольним м’ячем і намагався кинути його якнайдалі — виходило, правда, не надто далеко, — а Кемберів сенбернар покірно приносив його назад. М’яч уже був добряче обслинений.

— Ваш собака чудово розважає мого сина.

— Куджо любить дітей, — погодився Кембер. — Заведете авто всередину?

«Зараз лікар тебе огляне», — весело подумав Вік, заїжджаючи в майстерню. Як виявилося, робота зайняла всього півтори години, і ціна була на диво невисока.

Стояло похмуре прохолодне пообіддя, а Тед бігав довкола, повторюючи:

— Куджо! Куджо! Сюди, Куджо!

Коли вони вже збиралися їхати, Кемберів син, якого звали Бретт, посадив Теда на спину Куджо і підтримував його за пояс, поки пес двічі слухняно провіз його по гравію подвір’я. Коли вони проходили повз Віка, собака спіймав його погляд... і Вік міг би заприсягтися: він сміявся.

Рівно за три дні після розмови, а точніше перекрикування тітки Евві Чалмерс із Джорджем Мірою, дівчинка віку Теда Трентона після сніданку встала з-за столу в кухні маленького чепурного будиночка в Айова-Сіті, штат Айова, і повідомила: