Розділ без назви (1)

-- Перепрошую, здається я переспав…

-- Та нічого. Після такої подорожі потрібен відпочинок… Ми з Даніельсеном зранку зробили розтин.

-- Який результат?

-- Фактично, нетиповий інфільтрат в печінці. Ми помістили проби в спирт, пізніше оглянемо їх в спокійній обстановці. А поки що запрошую, -- Гансен штовхнув солідні, дубові двері, споряджені парою залізних засувів.

Вони зайшли у велике, висотою в два поверхи приміщення. Справа ряд дверей вів до невеликих кімнаток. Хворі блукали попри стіни, кілька сиділо біля столу, читали або слухали старшу жінку, яка читала Біблію. Зал оточувала невеличка галерея, з якої можна було піднятися в кімнати на другому поверсі.

-- Зараз в нас вісімдесят пацієнтів, -- сказав господар. – Частина з них вже не в стані рухатися; їх ми помістили знизу. Крім нас, ними займаються ще п’ять осіб персоналу.

-- І цього досить?

-- Найбільше проблем у нас з частою зміною пов'язок. Ми намагаємось надати пацієнтам хоча б мінімальних розваг , необхідних щоб боротися з апатією, але більшість з них неграмотні.

Хворі, почувши голоси біля входу, повільно повернули голови і скорботно дивилися на лікарів. Скужевський мимоволі здригнувся, побачивши нарости, здуття і рани на їхніх обличчях. Гансен вивів його в сіни.

-- Важко звикнути, -- зітхнув. – Хоча для мене значно гірше усвідомлювати, що фактично вони вже мертві. Ходять, думають, але , так насправді, їх вже немає. – Клацнув пальцями. – Від початку існування цього лепрозорію проводяться досліди різних ліків…

-- Все безрезультатно?

-- Ми не втрачаємо надії.

Вони перейшли до невеличкої лабораторії. Доктор Даніельсон сидів біля мікроскопа і задумливо дивився в окуляр.

-- Які результати гістопатології? -- запитав Армауер.

Старий лікар повільно похитав головою. Замінив скло з препаратом на інше. Записав спостереження в зошит.

-- Вони повсюди. В нирках, в печінці. Кишечник практично чистий. Ви були праві; хвороба атакувала зсередини.

- Ви могли б ввести мене в курс справи? – сказав Скужевський.

-- Звичайно, -- усміхнувся Даніельсон. – Пацієнт, що помер вночі, мав один з різновидів…

-- Немає жодних різновидів, -- запротестував Гансен. – Це все викликано тими самими бактеріями.

Дідок кивнув головою, з неохотою визнаючи, що той має рацію.