Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

Гааке посміхнувся.

— Непогано. Звичайну вдома я цього робити не можу. Але тут я перебуваю, так би мовити, інкогніто.

— Справді? — спитав Равік.

Це питання на мить спантеличило Гааке, та потім він усміхнувся.

— Розумію! Звичайно, для своїх ні… Та взагалі це сувора таємниця. Між іншим, мені спало на думку… Ви не маєте знайомих серед утікачів?

— Майже не маю, — насторожено відповів Равік.

— Шкода! Нас цікавить… Розумієте, відомості про декого… Ми навіть платимо за це… — Гааке підняв руку. — Вам я, звичайно, плати не пропоную, про це не може бути й мови. Але навіть найдрібніші відомості…

Равік відчув на собі очікувальний погляд Гааке.

— Можливо, — відповів Равік. — Ніколи зарані не знаєш… Часом щось може й трапитись.

Гааке присунувся ближче.

— Бачите, це теж одне з моїх завдань. Налагоджування зв'язків у чужій країні. Часом буває важко підступитися до когось. Але в нас тут уже працюють надійні люди. — Він значуще звів брови. — У нас із вами, звичайно, інші мотиви. Для нас це справа честі. І, зрештою, інтереси батьківщини.

— Певне.

Гааке глянув на двері.

— А ось і мої знайомі.— Підрахувавши суму, він поклав кілька банкнот на порцелянову тарілку. — Зручно, що ціни вказані просто на тарілках. Варто було б і в нас таке завести. — Він підвівся й простяг Равікові руку. — До побачення, пане фон Горне. Я дуже радий, що познайомився з вами. За два тижні я вам зателефоную. — Він усміхнувся. — Все це, звичайно, між нами.

— Безумовно. Не забудьте зателефонувати.

— Я нічого не забуваю. Жодного обличчя й жодної зустрічі. Не можу собі цього дозволити. Такий у мене фах.

Равік теж підвівся. Йому здавалося, ніби він мав зараз пробити рукою бетонну стіну. Потім він відчув у своїй долоні руку Гааке. Вона виявилась мала й несподівано м’яка.

Він з хвилину нерішуче постояв, дивлячись услід Гааке, потім знову сів. Раптом він відчув, що весь тремтить. Ще трохи посидівши, він розрахувався з офіціантом, вийшов з ресторану і рушив у тому самому напрямку, що й Гааке. Тоді згадав, що бачив, як Гааке зі своїми знайомими сідав у таксі. Не було ніякого глузду вистежувати його. З готелю він уже вибрався. Коли Гааке випадково ще десь побачить його, то щонайменше насторожиться. Равік повернувся й пішов до готелю «Ентернасіональ».

— Ти поводився розважно, — сказав Морозов.

Вони сиділи перед кав’ярнею на Рон-Пуен.