Вона замовкла, важко дихаючи й не зводячи з нього очей.
— Джоан, — мовив він, — тієї ночі, коли ти прийшла, я гадав, що ти повернулася до мене. Цього було досить. Але я помилився. Ти не повернулася.
— Я не повернулася? А хто ж до тебе приходив? Якийсь дух, чи що?
— Ти приходила. Але не повернулася.
— Це для мене щось надто складне. Хотіла б я знати, яка в цьому є різниця.
— Ти добре знаєш, яка, а я тоді ще не знав. Тепер уже знаю. Ти живеш із кимось іншим.
— Ну от, живу з кимось іншим. Знов ти своєї! Якщо в мене є кілька друзів, то, по-твоєму, я живу з кимось іншим! То що ж мені, по-твоєму, цілими днями сидіти зачиненою, нікого не бачити й ні з ким не розмовляти, аби тільки про мене не казали, що я живу з кимось іншим?
— Джоан, — мовив Равік, — не виставляй себе на сміх.
— На сміх? Це ти виставляєш себе на сміх, а не я.
— Нехай і так. То мені силоміць відтягти тебе від дверей чи як?
Вона не рушила з місця.
— Навіть якби я з кимось жила, то яке твоє діло? Ти ж сам сказав, що нічого не хочеш про це знати.
— Так, я справді нічого не хотів про це знати. Думав, що це вже скінчилося. А до того, що минуло, мені байдуже. Але я помилився, хоча й тоді мав би про все здогадатися. Може, я просто хотів себе обдурити. Слабкодухість. Але від цього ніщо не міняється.
— Як це не міняється? Коли ти сам бачиш, що не маєш слушності…
— Річ не в тім, хто має слушність, а хто ні. Ти не тільки жила з кимось, а й тепер живеш. І хочеш жити далі. Тоді я цього не знав.
— Не бреши! — перебила вона його. Голос у неї зненацька став цілком спокійний. — Ти знав це весь час. І тоді також. — Вона дивилася йому просто у вічі.
— Добре, — сказав він, — даймо, що знав. Але тоді я не хотів цього знати. Знав і не вірив. Ти цього не зрозумієш. З жінкою такого не буває. А, крім того, річ не в цьому.
На її обличчі раптом майнув дикий, розпачливий страх.
— Не можу ж я просто прогнати людину, яка мені не заподіяла ніякої кривди, тільки тому, що ти раптом вернувся. Невже ти цього не розумієш?
— Розумію, — сказав Равік.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в двох томах » автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТРІУМФАЛЬНА АРКА“ на сторінці 226. Приємного читання.