Розділ «Частина 6 Містер Зелена Картка»

Та що ж я таке збіса наробив?

— За що ми вип’ємо? — спитав я, коли ми вже тримали в руках склянки.

— За кращі, аніж теперішні, часи. Годиться вам такий тост, містере Еппінг?

— Мені цілком підходить. І звіть мене Джейком.

Ми цокнулися. Я не міг пригадати, коли востаннє пив щось міцніше за пиво «Самотня зірка». Віскі був смачним, як гарячий мед.

— Електрики нема? — запитав я, озираючись довкола на лампи. Він їх усі прикрутив до мінімуму, мабуть, економлячи гас.

Обличчя Гаррі скривилося в кислій міні.

— Немісцевий, авжеж?

Запитання, яке я вже чув раніше, від Френка Анічетті, у «Фруктовій». Під час моєї першої прогулянки в минуле. Тоді я збрехав. Мені не хотілося робити цього тепер.

— Я не зовсім певен, яким чином відповісти на це запитання, Гаррі.

Він відмахнувся.

— Нам мусили б подавати електрику три дні на тиждень, і сьогодні один з тих самих днів, але її відключили вже близько шостої вечора. Маю довіру до Провінційної Енергокомпанії не більшу за мою віру в Санта Клауса.

Почувши це, я пригадав наліпки, які бачив на машинах.

— І давно Мейн став частиною Канади?

Він подарував мені погляд «а ви, бува, не причинний», але я примітив, що йому це подобається. Таке собі дивацтво, не-тутешність. Мені подумалося, коли ж це він востаннє міг мати справжню розмову бодай з кимсь?

— З 2005 року. Вас хтось по голові був ударив, чи щось іще трапилося?

— Фактично саме так. — Я підійшов до його крісла й опустився на одне коліно, те, яке ще гнулося легко й безболісно, і показав йому те місце в мене на голові, де ніколи більше не ростиме волосся. — Мене вельми сильно побили кілька місяців тому…

— Йой, я помітив, як ви накульгували, коли бігли на тих хлопців.

— …і тепер я не пам’ятаю дуже багато чого.

Несподівано під нами здвигнулась долівка. Затремтіли язички полум’я в лампах. Заторохтіли рамками фотографії на стінах, а двохфутової висоти гіпсовий Ісус з простягнутими вперед руками, тривожно вібруючи, пройшовся до краю камінної полиці. Він скидався на якогось парубка, котрий зважується на самогубство, і за наявного стану доступних моєму спостереженню речей я не міг його ганити.