TextBook — Це те… Джейку, це має якийсь стосунок до того, що ти мені колись розповідав про Едлея Стівенсона? Про ті його слова: допоки пекло не замерзне.
— Деяким чином. Але тут ось яка притика. Навіть якщо я зможу зробити те, що мушу зробити, і мене не заарештують — а я вірю, що зможу, — це не змінить твою ситуацію. Твоє обличчя все одно залишиться пошрамованим у більшій чи меншій мірі. А там, куди я можу тебе забрати, існують медичні можливості, про які Еллертон може лише мріяти.
— Але ми ніколи не зможемо повернутися, — вона говорила це не мені, вона намагалася вмістити це у себе в голові.
— Так.
Не кажучи про все інше, але якби ми знову повернулися у дев’яте вересня 1958 року, там би вже існувала оригінальна версія Сейді Дангіл. Це був такий нестямний варіант, що я його навіть не хотів обмірковувати.
Вона підвелася й підійшла до вікна. І довго стояла там, до мене спиною. Я чекав.
— Джейку?
— Так, серденько.
— Ти вмієш передбачати майбутнє? Ти ж вмієш, чи не так?
Я промовчав.
Зніченим голосом вона продовжила.
— Ти прибув сюди з майбутнього?
Я мовчав.
Вона обернулася від вікна. Обличчя мала дуже бліде.
— Джейку, так чи ні?
— Так. — Відчуття було таке, ніби сімдесятифунтова каменюка скотилася мені з грудей. І в той же час я злякався. За нас обох, але особливо за неї.
— Як… з якого віддаля?
— Серденько, ти певна, що тобі…
— Так. З якого віддаля?
— Майже сорок вісім років.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «11/22/63» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 5 22/11/63“ на сторінці 24. Приємного читання.