Розділ «Число мудреця»

— Так, уже пригадую, — Бекерський уперто дивився на співбесідника з-під примружених повік. — Він провадив гематричні обчислення й начебто відшукав формулу, згідно якої створено Біблію...

— Під час мого першого візиту до професора Асланова, — Буйко встав і почав кружляти вітальнею під пильними поглядами графських опричників, — знаєте, я про цей ознайомчий візит, коли кожен студент мусить побувати вдома у професора факультету...

— Ці відвідини були неймовірно нудними...

— Мій візит в Асланова таким не був. Коли він довідався, що я глибоко віруюча людина, то запровадив мене до світу чисел і гебрайських літер... Наступного дня я записався на лекції давньоєврейської мови до сходознавця доктора Басового. Протягом двох років я вивчав гебрайську, а з Аслановим ми зустрічалися в нього вдома, де займалися гематріями... Читали Біблію й вели підрахунки. Я не вірив у таємні коди, але не міг відірватися від цих обчислень, зрештою, збіги мене вражали... Все це виглядало настільки неймовірно, що ми почали навіть шукати узагальнення й створювати формули... Пізніше професор Асланов справді опинився в психушці, а я...

— Мене твоє життя не цікавить, — пихато перебив його Бекерський. — У чому полягає твоя пропозиція? Відповідай одним коротким реченням, бо я поспішаю!

— Мені потрібні ваші гроші.

— Навіщо?

— Щоб створити обчислювальну машину.

— Що вона лічитиме?

— Гебрайські літери в Біблії.

— Яким буде результат цих обчислень?

— Результатом стануть магічні квадрати, які...

Бекерський накинувся на свого гостя й вдарив його ребром долоні по шиї. Буйко сповз із крісла й почав хрипіти. Не міг дихати. З уст цибенів струмочок слини.

— Одним простим коротким реченням, ти, собако! — зарепетував Бекерський. — Без будь-яких підрядних! Без жодних «які»!

Розсівся на канапі й широко розкинув ноги взуті в чоботи для їзди верхи. Його посіпаки стояли поруч зі знудженими обличчями. Буйко кашляв і зі свистом втягав повітря.

— Навіщо тобі ці магічні квадрати? Швидко говори, бо я поспішаю!

— У них є код до чисел Харона! — простогнав Буйко.

— До чого? — запитав Попельський.

— Це я їх так назвав, — Буйко заговорив майже пошепки, і Попельський ледве його розумів. — Давати назви новим речам — це привілей винахідника. Пригадуєте з міфології, яким чином Орфей ошукав Харона?

— Звичайно. Орфей так чудово грав на лірі, що перевізник душ остовпів і пропустив його до Аїду, хоча прибулець був живою людиною. Він навіть не взяв з нього традиційного обола за перевіз... Але яке відношення це має до чисел? Які ще числа? — детектив вочевидь зацікавився. — Адже Харона збила з пантелику музика, а не число.