Розділ «Частина третя»

Тремтячою рукою я виловила пластиковий пакетик із кишені й поклала на стіл, поруч з ножем.

— Я б хотіла запитати вас, коли ви зняли цей браслет із зап’ястя моєї сестри?

Очі Гелен розширилися, і я зрозуміла, що вона винна.

— Звідки взявся цей браслет, Джулс? — спитала Ерін.

— Від Ліни. А вона отримала його від Марка Гендерсона. А той узяв його в Гелен. Яка, судячи з її винуватого, як сам гріх, обличчя, узяла його в моєї сестри, перш ніж убити її.

Патрік розреготався — гучно, фальшиво, наче загавкав.

— Вона взяла його в Ліни, яка взяла його в Марка, який взяв його в Гелен, якій його, їбать, фея під ялинку поклала! Вибач, любонько, — звернувся він до Гелен, — пробач на слові, але ж це повна дурня.

— Це було у вашому кабінеті, Гелен? — я подивилася на Ерін. — На ньому будуть відбитки, ДНК?

Патрік знову загигикав, але Гелен була вражена.

— Ні, я… — сказала вона нарешті, її очі бігали між мною, Ерін і свекром. — Це було… Ні, — вона зробила глибокий вдих. — Я знайшла його, — сказала вона. — Але я не знала… Я не знала, що це була її річ. Я просто… Я тримала його в себе. Збиралася повернути господарю.

— Де ви знайшли його, Гелен? — запитала Ерін. — Ви знайшли його в школі?

Гелен глянула на Патріка, потім назад на детектива, немов прикидаючи, чи спрацює брехня.

— Я думаю, що я… так. Я, е-е, я не знала, чий він, тож…

— Моя сестра носила цей браслет весь час, — сказала я. — На ньому ініціали моєї матері. Мені дещо важко повірити, що ви не зрозуміли, чиє це було, і що це було важливо.

— Я не розуміла, — сказала Гелен, але її голос став тонким і обличчя почервоніло.

— Звичайно, вона не знала! — закричав раптом Патрік. — Звичайно, вона не знала, чий він був чи звідки взявся.

Він швидко наблизився до неї, поклав руку їй на плече.

— Гелен взяла браслет, тому що я залишив його в машині. Необачно. Я збирався викинути його, хотів, але… Я став доволі забудькуватий. Я став забудькуватий, чи не так, люба?

Гелен нічого не сказав, вона не рухалася.

— Я залишив його в машині, — сказав він знову.