— Кого? Патріка?
Вона не звернула уваги на це запитання.
— Він виходить вранці, але зазвичай ненадовго. Він уже не дуже… Я…
— Ви хочете піти й пошукати його? — запитала я. — Я могла б піти за вами, якщо хочете.
— Він ходить до того будинку майже щодня, — сказала так, наче мене немає поряд, ніби вона не чує мене. — Я не знаю, чому. Ось туди Шон водив її. Ось де вони… О, я не знаю. Я не знаю, що робили. Я вже навіть не впевнена, де правда.
Вона стиснула праву руку в кулак, і на її чистій білій пов’язці виступило червоне.
— Я була така щаслива, коли Нел Ебботт померла, — сказала вона. — Ми всі були раді. Це було таке полегшення. Але недовге. Недовговічне. Тому що тепер я не можу не думати, чи це не викликало у нас ще більше проблем.
Вона озирнулася, нарешті подивилася на мене.
— Чому ви тут? І, будь ласка, не брешіть, бо я не в гуморі, — вона підняла руку до обличчя і, коли витерла рота, яскрава кров розмазалася по її губах. Я полізла в кишеню по телефон і витягла його.
— Гадаю, мені вже час іти, — сказала я, поволі встаючи. — Я прийшла сюди поговорити з Шоном, але якщо він не тут…
— Він не забудькуватий, ви знаєте, — сказала вона, роблячи крок ліворуч і стаючи в мене на шляху до дверей. — У нього бувають провали, але це зовсім інша справа. Ні, якщо він не сказав вам, що збирається у Ньюкасл, то він не довіряє вам, і якщо він вам не довіряє, я не впевнена, що я маю довіряти вам теж. Я тільки збираюся запитати ще раз, — сказала вона, — чому ви тут?
Я кивнула, свідомим зусиллям опускаючи плечі, щоб залишатися спокійною.
— Як я сказала, я хотіла поговорити з Шоном.
— Про?..
— Про підозри в негідній поведінці, — сказала я. — Про його стосунки з Нел Ебботт.
Гелен зробила крок у мій бік, і я відчула нудотно різкий удар адреналіну в животі.
— Будуть наслідки, чи не так? — сказала вона, сумно усміхаючись. — Як ми могли собі уявити, що їх не буде?
— Гелен — сказала я, — мені просто потрібно знати…
Я почула, як грюкнули передні двері, і швидко відступила, збільшивши простір між нами, і в кімнату ввійшов Патрік.
Якусь мить усі мовчали. Він дивився на мене, мені в очі, ворушив щелепою, а тоді зняв куртку й повісив на спинку крісла. Потім він звернув увагу на Гелен. Він помітив її закривавлену руку й одразу пожвавився:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Глибоко під водою» автора Пола Гоукінз на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 43. Приємного читання.