Розділ «Частина третя»

Вона насупилася.

— Це не про ту мертву жінку йдеться? Я читала в газетах — тиждень чи два тому. Я маю на увазі… він не був… це не та жінка, з якою він зустрічався, ні?

— Ні, не вона. Це не має нічого спільного з ним.

— О, добре, — з полегшенням сказала вона. — Я маю на увазі, вона була б трохи застара для нього, чи не так?

— Чому ви так говорите? Йому подобалися молодші?

Трейсі зніяковіла.

— Ні, я маю на увазі… що значить, молодші? Тій жінці ж за сорок було, так? Маркові немає ще тридцяти, так що…

— Добре.

— Ви дійсно не можете сказати мені, що відбувається? — знову спитала вона.

— Марк ніколи не поводився по-насильницьки з вами, він ніколи не втрачав самовладання, щось таке?

— Що? Боже мій, ні. Ніколи. — Вона відкинулася на спинку крісла, насупилася. — Хтось його в чомусь звинувачував? Він же не такий. Він егоїст, без сумніву, але він не погана людина, не настільки погана.

Я провів її до машини, де чекали люди у формі, щоб відвезти її додому, гадаючи, у чому ж Марк Гендерсон був поганий, і про те, чи зумів він переконати себе, що кохання його в усьому виправдовує.

— Ви питали про те, куди б він міг піти, — сказала мені Трейсі, коли ми дісталися до машини. — Важко сказати, не знаючи контексту, але одне місце спадає мені на думку. Ми — ну, мій тато — маємо хату на узбережжі. Ми з Марком трохи їздили туди на вихідні. Воно абсолютно відлюдне, нікого навколо. Марк завжди казав, що це ідеальне місце для втечі.

— Воно не зайняте, це місце?

— Воно не дуже використовується. Ми зазвичай ховали ключ під горщиком із квітами, але на початку цього року ми виявили, що хтось використовував його без дозволу — там якісь чашки стояли не наші, сміття не було винесене тощо — то ми тоді ключ забрали.

— Коли це сталося в останній раз? Коли хтось востаннє використовував його, не спитавши? — Вона насупилася.

— О Боже. Та зовсім недавно. Може, у квітні? Так, у квітні. На Великдень.

— А де саме це місце?

— Гоуїк, — сказала вона. — Крихітне село, нічого особливого там немає. Просто понад узбережжям за Крестером.

Він вибачився, коли випустив мене з багажника.